Ласкаво просимо!

Вітаємо всіх, кому небайдуже майбутнє.

Істина стара, як світ: діти – наше майбутнє! Але ж і ми – майбутнє наших дітей. Наша мрія – щоб були щасливими всі діти і всі батьки. Цього прагнемо, заради цього і працюємо. Сподіваємося, що на нашому сайті ви знайдете потрібну інформацію, отримаєте кваліфіковану допомогу або пораду, а також станете волонтером чи партнером нашої організації. Ми цінуємо креативні ідеї і бажання втілювати їх у життя. Приєднуйтесь!

ГО «Центр «РОДІС»

четвер, 31 травня 2012 р.

Дитячий секс-туризм в Україні: спроба ситуаційного аналізу


Напередодні Євро-2012 Міжнародний жіночий правозахисний центр «Ла Страда-Україна» підбив підсумки дослідження «Дитячий секс-туризм в Україні: спроба ситуаційного аналізу» та презентував його результати під час прес-конференції.

До обговорення теми приєдналися експерти із захисту прав дітей – Уповноважений Президента з прав дитини, заступник Голови представництва ЮНІСЕФ в Україні, ректор Харківського національного університету внутрішніх справ та заступниця начальника Управління кримінальної міліції у справах дітей МВС України.

Дослідження, проведено Центром «Ла Страда-Україна», підтвердило, що проблема дитячого секс-туризму в Україні є вагомою, проте латентною. «Реальний масштаб цього лиха неможливо визначити точно через складність виявлення таких злочинів, корупцію, а також те, що постраждалі діти зазвичай не розуміють, що вони є об’єктами злочинних дій і нерідко сприймають заробіток шляхом надання секс-послуг іноземцям як норму. Крім того, українське суспільство цілком терпимо ставиться до явища дитячого секс-туризму - більшість людей під поняттям «дитина» розуміють дітей віком до 10 років, а в експлуатацію найчастіше потрапляють підлітки, які часто виглядають і сприймаються сторонніми як дорослі, проте насправді є дуже вразливими і наслідки розбещення для них є не менш руйнівними, ніж для малолітніх, - розповіла президент Центру «Ла Страда-Україна» Катерина Левченко, і додала, - зростання пропозиції на сексуальні послуги в Україні свідчить про те, що Україна приваблює іноземців доступністю отримання послуг від дітей та безкарністю за такі дії».

Секс-туристи в Україні сьогодні є і закордонні, і такі, які мандрують у межах України. Іноземні секс-туристи приїжджають здебільшого з країн Євросоюзу (або країн-кандидатів у членство до Євросоюзу, наприклад, Туреччина), США та Канади, а також Близького та Середнього Сходу, наприклад, Ізраїлю, Сирії.

Серед дітей, які залучені до надання послуг туристам, є ті, хто займаються цим постійно, і ті, хто втягуються ситуативно. Перші – зазвичай, представники соціально вразливих груп – сироти, діти вулиці, діти з кризових сімей, для яких це єдине джерело заробітку, вони - дівчата віком від 14 років та хлопці віком 16-17 років. Друга категорія – ті, кого заманюють «красивим життям», дорогими подарунками, дівчата віком від 16 до 18 років та хлопці віком від 14 до 17 років (причому, їх частка з 2009 до 2011 року збільшилася в 4 рази). Залучають дітей до такої «роботи» посередники-сутенери, або навіть власні батьки, чи самі секс-туристи обіцянками цінних речей.

Залучення дітей до надання сексуальних послуг є злочином та завдає шкоди їх розвитку, здоров’ю, несе надзвичайно негативні психологічні наслідки, особливо для їх самовизначення у майбутньому.

Крім дитячого секс-туризму, експерти розповіли про проблеми правозастосування у сфері захисту прав дітей. Уповноважений Президента з прав дитини Юрій Павленко вчергове наголосив на значущості ратифікації Конвенції Ради Європи про захист дітей від сексуальної екcплуатації та зловживань сексуального характеру, а також на тому, що необхідно змінити серйозність ставлення до таких справ з боку правоохоронних та наглядових органів. «У моєму офісі також є справа щодо сексуального розбещення дитини і я можу констатувати досить зневажливе ставлення з боку міліції. Якщо справа стосується не власне зґвалтування, шансів та належну увагу правоохоронців майже немає. Так не має бути», - зазначив Юрій Павленко.

Проблеми правозастосування безпосередньо на практиці відчувають і правозахисники. У Центрі «Ла Страда-Україна» з 20-ти справ, що перебувають на юридичному супроводі, 8 стосуються порушень прав дітей. З них половина – справи, пов’язані з сексуальним насильством над малолітніми, при цьому постраждалих дітей у них – 8. «І кожна з цих справ, на жаль, не є однозначною для наших судів, - відзначила Катерина Левченко. – Іноді навіть результати судово-медичної та психологічної експертиз не є вичерпним приводом для покарання винних у таких тяжких злочинах».

Олександр Бандурка, ректор ХНУВС та академік Національної Академії правових наук, наголосив: «Зволікання із ратифікацією Конвенції 201 Ради Європи про захист дітей від сексуальної екcплуатації та зловживань сексуального характеру обмежує можливості Української держави, її виконавчих інститутів та громадськості в діяльності із захисту дітей від сексуальної експлуатації. На разі вкрай важливо якомога скоріше вирішити питання із підготовкою цього документа до ратифікації. Процес був загальмований неправильним перекладом назви Конвенції, який значно звужував спектр її дії, а також колізіями у процедурі вдосконалення законодавства, пов’язані з прийняттям нового Кримінально-процесуального кодексу України. Відтак, спільне завдання держави, науковців, експертів громадських та міжнародних організацій - знайти оптимальні шляхи для вдосконалення законодавства, що є частиною підготовки Конвенції до ратифікації Верховною Радою України».

«ЮНІСЕФ занепокоєний тим, що Україна залишається однією з найбільших країн-джерел торгівлі людьми в Європі. В своїх заключних спостереженнях, Комітет ООН з прав дитини висловлює занепокоєння з приводу відсутності інформації про притягнення до відповідальності осіб, які займаються торгівлею дітьми, і наголошує на необхідності цільової інформації та інформаційно-просвітницькі кампанії як важливого превентивного інструменту», - сказав пан Рудігер Люхман, заступник Голови представництва ЮНІСЕФ в Україні. – «Тож ми закликаємо Україну активізувати свої зусилля у гармонізації національного законодавства із положеннями Факультативного протоколу до Конвенції про права дитини щодо торгівлі дітьми, дитячої проституції і дитячої порнографії».

Управління кримінальної міліції у справах дітей визнає, що захист дітей від злочинних посягань, сексуальної експлуатації, притягнення до відповідальності дорослих осіб, які втягують неповнолітніх у протиправну діяльність, проведення правоосвітньої та роз’яснювальної роботи – є запорукою зміни ситуації на краще.

За додатковою інформацією звертайтеся, будь ласка, до директора комунікаційного департаменту Центру «Ла Страда-Україна» Лізи Рай 093 774 98 09, Liza_Rai@ukr.net

Запрошення до співпраці у здійсненні моніторингу установ, які надають допомогу потерпілим від насильства


У рамках проекту з протидії насильству в сім’ї Центр «Ла Страда-Україна» спільно з Міністерством соціальної політики України протягом червня-жовтня 2012 р. проводитиме моніторинг закладів та установ для постраждалих від насильства в сім’ї.

Метою моніторингу є отримання інформації про спеціалізовані заклади та установи, у які перенаправляються постраждалі, що звертаються на Національну «гарячу лінію» з питань запобігання насильству та захисту прав дітей. Експертна група, до складу якої входять представники організацій, притулків, Міністерства соціальної політики, розробила методику здійснення моніторингу, яку планується застосовувати в усіх областях України.

Цей моніторинг є частиною загального моніторингу, який здійснює Центр «Ла Страда-Україна» в рамках чинного законодавства України спільно з іншими громадськими організаціями для розуміння реального стану політики у сфері протидії насильству в сім’ї, торгівлі людьми, гендерній дискримінації та захисту прав дітей, а також можливостей надання і отримання допомоги.

Планується, що протягом зазначено періоду часу представники Центру «Ла Страда-Україна» відвідають усі регіони України, ознайомляться з діяльністю та можливостями установ, які можуть надавати допомогу потерпілим від насильства.

У рамках здійснення даного моніторингу та створення працюючої системи надання допомоги потерпілим запрошуються до співпраці організації та незалежні експерти. Контактна особа - Ірина Мідловець, директор департаменту підтримки роботи «гарячих ліній» (тел. 044-205-36-95, ел.адреса: i.mydlovets@la-strada.org.ua)

Джерело: Центр «Ла Страда-Україна»

середа, 30 травня 2012 р.

В Україні більше половини батьків нічого не знають про проблеми своїх дітей, — опитування


Половина українських дітей мало спілкується зі своїми батьками і вважає за краще не ділитися з ними своїми проблемами. Про це свідчить соціологічне опитування, проведене Українським інститутом соціальних досліджень імені О.Яременка.

50% заявили, що спілкуються з батьками мало, причому у вихідні дні набагато менше, ніж у будні. З чого можна зробити висновок, що основною своєю функцією батьки бачать не стільки виховну (про що дитина думає, чим живе, з ким спілкується і як витрачає гроші), скільки контролюючу (де був, яку оцінку отримав тощо).

При цьому 20% батьків, за словами дітей, не знають, де вони бувають після уроків, а понад 30% не знають правди про оцінки (що старша дитина, то менше батьки знають про неї). На запитання «Чи знають батьки про те, які проблеми тебе хвилюють?» понад 50% дітей відповіли: «Знають або погано, або не знають зовсім». Єдине, що батьки добре знають про свою дитину, це про її здоров’я — про це говорять понад 90% дітей. При цьому лише 50% дітей називають спорт та активні заняття своїм основним хобі.

Найменш реалізоване, на думку самих дітей, їхнє право бути почутими. Варіант відповіді «Моя думка нікого не цікавить» обрали 15%. При цьому відсоток дітей, які обрали таку відповідь, вищий у школі (до 20%), ніж у сім’ї (що старша дитина, то менше до неї прислухаються). Попри це, довіра до батьківського слова найвища: майже 90% дітей найнадійнішим джерелом інформації вважають батьків. Газетам довіряють 76% дітей.

Майже 40% дітей критично оцінюють матеріальне становище своєї сім’ї. З цього погляду 30% узагалі не хотіли б жити так, як живуть їхні батьки. Зате духовно успадковувати приклад батьків готові 75% дітей. Батьки ж оцінюють матеріальне становище й стосунки в сім’ї вдвічі вище, ніж їхні діти.

Опитування дітей від 10 до 17 років, а також батьків та експертів, які працюють із дітьми, проводилося з 15 по 30 квітня 2012 року на замовлення уповноваженого президента України з прав дитини Українським інститутом соціальних досліджень імені О.Яременка за технічної підтримки БФ «Розвиток України» та представництва Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ).

Діти — 4083 респонденти: учні 5—11 класів загальноосвітніх шкіл, студенти І—ІІ курсу ПТНЗ і ВНЗ I—II рівнів акредитації та І курсу ВНЗ III—IV рівнів акредитації, а також діти, які не навчаються або не відвідують навчального закладу.

Джерело http://www.civicua.org/news/view.html?q=1835143

У Комсомольську відкрито реабілітаційне відділення для дітей з обмеженими можливостями


25 травня 2012 р. при педіатричній службі Комсомольської міської лікарні відкрито реабілітаційне відділення для дітей-інвалідів.

Відкриваючи центр реабілітації дітей з обмеженими можливостями, міський голова Сергій Супрун зазначив, що «відкриття центру – це знакова подія, в першу чергу для батьків, які виховують дітей з особливими потребами. Допомоги центру реабілітації потребує на сьогодні багато дітей, оскільки створюється досить складна ситуація, коли в сім’ї є дитина з інвалідністю, або ж такою дитиною опікується тільки матір. Це реабілітаційне відділення дасть поштовх для дітей з інвалідністю відчути, що всі люди різні, але при цьому всі вони рівні. Впевнений, що діти будуть зігріті теплом тих людей, які тут працюють».

Головний лікар міської лікарні Микола Дубина зазначив, що основне завдання реабілітаційного центру - адаптувати дитину до нормального суспільного життя і працювати над тим, щоб відділення ставало кращим, зміцнювалась його матеріально-технічна база в наступні роки. Микола Іванович подякував міській владі за надані кошти в реконструкції приміщення під центр реабілітації дітей-інвалідів.

Робоча група УОЗ Комсомольської міської ради підготувала відеоролик із виступами фахівців, причетних до початку програми реабілітації дітей-інвалідів міста .



У Комсомольську діє міська програма «Реабілітація дітей інвалідів Комсомольська на 2012р», затверджена Комсомольською міською радою 13.12.2011 р. Для реалізації цієї програми із благодійного фонду ВАТ «ПГЗК» та з міського бюджету виділені кошти в сумі 238,2 тис.грн.

20 березня 2012 р. Комсомольською міською радою було затверджено міську програму «Оздоровлення та відпочинку дітей на 2012-2015рр..», згідно якої діти з обмеженими фізичними можливостями, які потребують лікування дороговартісними протисудомними медикаментами, отримують їх безкоштовно через міську благодійну організацію «Лікарняна каса». Діти з багатодітних, малозабезпечених, соціально неадаптованих сімей отримують стаціонарне лікування шляхом забезпечення медикаментами також через міську благодійну організацію «Лікарняна каса».

Джерело:
http://www.komsomolsk.org.ua/index.php?newsid=897
http://uoz.km.pl.ua/index.php

вівторок, 29 травня 2012 р.

ГО "Центр "РОДІС" сьогодні виповнилось 6 років


29 травня 2012 року Комсомольській громадській організації "Центр розвитку дитини і сім'ї "РОДІС" виповнилось 6 років.

Свою діяльність вона розпочала ще з 2005 року, однак офіційно зареєстрована 29 травня 2006 року. Метою її діяльності є забезпечення реалізації законних вікових, соціальних, творчих, духовних, культурних та інших спільних прав та інтересів громадян.

Основні напрямки діяльності ГО "Центр "РОДІС" - організація громадських заходів, що стосуються захисту інтересів та прав молоді, дітей, матері, батька і сім’ї в цілому, розробка і впровадження просвітницьких, освітніх та розвивальних програм, популяризація кращого досвіду сімейного виховання, профілактика негативних соціальних явищ у суспільстві та ін.. Основний вид діяльності - просвітницька.

Вітаємо усіх членів і активістів ГО "Центр "РОДІС" з корпоративним днем народження і повідомляємо, що за попередньою домовленістю відзначимо його в неділю 3 червня. Про місце і час зустрічі буде повідомлено на сайтах соціальних мереж "ВКонтакте" http://vk.com/club12505557 та "Фейсбук" https://www.facebook.com/pages/ГО-Центр-РОДІС/207878229229125

***********************************************************
P.S.

День народження ГО "Центр "РОДІС", 3 червня 2012 року
https://picasaweb.google.com/118126056445461230080/201203

У Комсомольську вчетверте відбулась "Жива бібліотека"


26 травня 2012 р. Комсомольська громадська організація «Центр «РОДІС» вчетверте провела культурно-просвітницький захід «Жива бібліотека». Цього разу він пройшов на базі центральної публічної бібліотеки м. Комсомольська і був присвячений Всесвітньому дню культурної різноманітності в ім'я діалогу та розвитку. Перші три «Живі бібліотеки» у Комсомольську відбулись в січні 2011 р. на базі ЗОШ №2 http://www.rodis.org.ua/2011/02/blog-post_6319.html, в квітні 2011 р. на базі НВК ім. Л.І.Бугаєвської http://www.rodis.org.ua/2011/04/2_26.html та в березні 2012 р. на базі професійного гірничого ліцею http://www.rodis.org.ua/2012/03/blog-post_24.html

«Жива бібліотека» є інтерактивним заходом, який сприяє міжкультурному діалогу шляхом організації безпосереднього спілкування представників різних етнокультурних середовищ. Захід отримав таку назву, оскільки для опису його учасників, організаторів та діяльності використовується бібліотечна термінологія («книжки», «читачі», «бібліотекарі» та ін.). Цього разу для участі в «Живій бібліотеці» до Комсомольська прибули представники трьох країн: ливанець Білал Хамзе, палестинець Мухаммад Такатка та йорданець Мухаммед Раяхні. Кожний з гостей презентував свою країну, звичаї і традиції своїх народів.



Метою «Живої бібліотеки» стала популяризація культурного розмаїття, а також попередження расизму і ксенофобії. Расизм, расова дискримінація – одне з грубих порушень міжнародного права. Расизм - стереотип, звичайне упередження, причиною якого є не інший колір шкіри чи інша мова, а людське мислення. Крім того, в суспільстві чимало людей страждають на ксенофобію. Це - страх чи навіть ненависть до чужого, незнайомого, незвичного, тому «чуже» іноді сприймається як небезпечне і вороже. «Жива бібліотека» пропонує діалог між українцями і представниками інших країн, адже особисте спілкування не заміниш нічим. І саме особисте спілкування дає змогу зрозуміти, що в світі всі рівні - незалежно від національності, мови та кольору шкіри.

Четверта «Жива бібліотека» відбулась за сприяння НТМ Міжнародного центру «Ла Страда – Україна» (Київ) та органів місцевої влади м. Комсомольська. Підтримку заходу надали інтернет-провайдер ТРК «ГОК» та комплексне підприємство громадського харчування «Люкс». Офіційними партнерами «Живої бібліотеки» виступили міжнародна громадська організація «Альманар», всеукраїнська асоціація громадських організацій «Альраїд» і центральна публічна бібліотека м. Комсомольська.

Організаційне забезпечення «Живої бібліотеки» здійснювали активісти ГО «Центр «РОДІС» Єгор Базавлук, Любов Макаренко, Ольга Мосіна, Євген Мошнінов, Олег Ржавін. Допомагали їм Анастасія Макаренко, Надія Єршова, Павло Косоруков.

Організатори «Живої бібліотеки» в Комсомольську висловлюють вдячність за партнерство міжнародній ГО «Альманар», всеукраїнській асоціації ГО «Альраїд», центральній публічній бібліотеці м. Комсомольська в особі її директора Тетяни Бурдуковської та бібліотекаря Марини Шляхової, інтернет-провайдеру ТРК «ГОК» в особі Володимира Богодіста та Комплексному підприємству громадського харчування «Люкс» в особі його директора Галини Марховець.

* * *
Олександра Кохась,
керівник Комсомольської ГО «Команда Соціально Активних Матерів «МаКоша», учасниця «Живої бібліотеки» 26 травня:

«26 травня 2012 року відбулася захоплююча зустріч двох культур - Арабської та Європейської - "Жива Бібліотека 4". Колоритну культуру сходу представили Білал Хамзе (Ливан), Мухаммад Такатка (Палестина) та Мухаммед Раяхні (Йорданія). Гості розповіли нам про яскраву культуру рідних країн, про їх звичаї та обряди, про сімейний устрій, міцні родинні зв'язки тощо. Білал Хамзе допоміг зануритися у історію та звичаї Ливану та його політичний устрій, розповів про національний символ "Кедр", про неймовірну природу, яка поєднує і гори, і море. Ми мали змогу порівняти поняття жіночності українців та ливанців, обговорити питання взаємин християн та мусульман у Ливані. Мухаммад Раяхні познайомив нас із арабською письменністю, розповів про історію виникнення арабських цифр та багато цікавих дрібниць побуту арабської родини йорданця. Мухаммад Такатка відкрив нам таємниці національних свят, зокрема Курбан-Байраму, а також про подібне до нашої організації жіноче об'єднання, яке займається питаннями розвитку і виховання дітей, дотримання національної автентичності та діє на території Палестини. Було надзвичайно цікаво та пізнавально!»

Сергій Попов,
активіст ГО «Центр «РОДІС», учасник «Живої бібліотеки» 26 травня:

«Спасибо за организацию и проведение вчерашнего мероприятия "Живая Библиотека". Мне она пришлась по душе, я много интересного и нового для себя вынес, а главное - я стал терпимее и добрее к людям другой расы, вероисповедания, цвета кожи. Теперь я понял, что внешность - не главное, а главное содержание - вне зависимости от внешних отличий, и что расизм, так же как и национализм, есть негативное явление в обществе, с ним следует бороться, изживать оный, без расизма жить круто и лучше. Я вчера пожалел, что не взял свой диктофон, можно было много сделать интересных записей».

Діяльність Національної тренерської мережі Центру "Ла Страда - Україна" в Полтавській та Рівненській областях


Чотири роки на Полтавщині діє регіональна тренерська мережа НТМ Міжнародного правозахисного центру «Ла Страда – Україна». Її осередком є місто Комсомольськ, більшість членів цієї мережі представляють громадську організацію «Центр «РОДІС».

Основними напрямками діяльності мережі є:
- просвітницька робота з питання профілактики домашнього насильства;
- захист прав дітей, боротьба за безпеку дітей в он-лайн;
- моніторинг дитячої порнографії в глобальній мережі;
- протидія сексуальній експлуатації дітей, в т.ч. в туризмі;
- превентивна робота з дітьми трудових мігрантів;
- моніторинг соціальних мереж щодо виконання законодавства з протидії торгівлі людьми та насильства з гарантуванням рівності чоловіків і жінок
- просвітницька робота з питання протидії торгівлі людьми;
- сприяння національному механізму взаємодії суб’єктів, які надають допомогу постраждалим від торгівлі людьми та ін.

З 2012 року Полтавська регіональна тренерська мережа НТМ Міжнародного правозахисного центру «Ла Страда – Україна» сприяє розвитку діяльності такої ж мережі в Рівненській області з центром в м. Сарни. Її очолив Володимир Березовський, психолог Сарненської гімназії, тренер з освітніх тренінгів.



27-04-2012 р. в с.Тутовичі Сарненського р-ну Рівненської обл. відбувся тренінг з протидії насильству, в якому взяли участь учні Тутовицької загальноосвітньої школи І-ІІІ ст. Тренінг провів психолог Сарненської гімназії Володимир Березовський в партнерстві з психологом Тутовицької ЗОШ Іриною Леончик. Тренінг відбувся за сприяння методиста РМК Наталії Ткачук.



15-05-2012 р. в м. Сарни Рівненська обл. відбувся тренінг «Як не стати жертвою насильства». Володимир Березовський провів заняття разом із соціальним педагогом Вадимом Бублієм та класним керівником Галиною Дерпач.



16 -05-2012 р. в Сарненській гімназії пройшов ще один тренінг «Як не стати жертвою насильства», цього разу вже з 10-тикласниками.



18-05-2012 р. На базі Сарненського міського будинку культури Володимир Березовський провів тренінг «Ми проти насильства». Тренінг відбувся за сприяння головного спеціаліста міської ради Віктора Хомича.



Влітку в м. Сарни (Рівненщина) на базі міських будинків культури будуть працювати дитячі табори відпочинку. В цей час Володимир Березовський планує провести тренінги з профілактики домашнього насильства з батьками, діти яких будуть відпочивати в денних таборах. Наразі психолог веде підготовчу роботу за сприяння головного спеціаліста Сарненської міської ради Віктора Хомича.

Полтавська регіональна тренерська мережа НТМ Міжнародного правозахисного центру «Ла Страда – Україна» (з центом у м. Комсомольськ) планує і надалі сприяти розвитку діяльності такої ж мережі в Рівненській області з центром в м. Сарни.

вівторок, 22 травня 2012 р.

Міносвіти відкрило гарячу лінію для скарг про хабарі


З 21 травня у МОНмолодьспорту працює консультативний телефон "Літня екзаменаційна сесія 2011/2012 навчального року". Про це повідомляється на сайті відомства http://www.mon.gov.ua/index.php/ua/9927-uvaga-z-21-travn-u-monmolodsportu-pratsyue-konsultativni-telefon-litnya-ekzamenatsina-sesiya-20112012-navchalnogo-roku

Номер консультативного телефону лінії – (044) 486-78-48.

Як зазначається, лінію створено з метою реагування на порушення і зловживання під час проведення літньої екзаменаційної сесії у вузах.

Крім того, за телефоном гарячої лінії надаватимуть допомогу студентам, викладачам і тим, у кого виникатимуть питання стосовно проведення екзаменаційної сесії.

Консультативний телефон працюватиме з 21 травня до 21 червня 2012 року.

У разі виявлення фактів порушень невідкладно вживатимуться заходи щодо їх усунення.

Джерело: http://www.civicua.org/news/view.html?q=1832054

ПОДАРУЙ БІБЛІОТЕЦІ НОВУ ДИТЯЧУ КНИГУ!


Залишилось зовсім небагато часу до Міжнародного дня захисту дітей - найголовнішого дитячого свята, яке відзначають 1 червня. В Україні цього дня дорослі зазвичай влаштовують для дітлахів святкові розваги, звеселяють їх подарунками. Пропонуємо згадати відому мудрість «книга - найкращий подарунок» і зробити свій власний дарунок маленьким комсомольчанам – подарувати міській дитячій бібліотеці новеньку дитячу книгу.

Запрошуємо всіх городян долучитися до благодійної акції «Подаруй бібліотеці нову дитячу книгу!», метою якої є поповнення новою дитячою літературою фонду дитячої бібліотеки, що входить до складу центральної публічної бібліотеки м. Комсомольська.

Книги приймаються протягом травня в міській дитячій бібліотеці - в читальній залі для 1-4 класів з 10.00 до 18.00, у неділю з 9.00 до 17.00. Субота - вихідний.
Підсумки акції «Подаруй бібліотеці нову дитячу книгу!» будуть підведені 1 червня - в День захисту дітей.

За останні 10 років фонд дитячої бібліотеки м. Комсомольська поповнювався лише 1 раз. Тому якщо кожний з нас подарує нашій дитячій бібліотеці хоча б по одній новій дитячій книзі - зробимо добру справу, а діти отримають хороший подарунок до 1 червня.

Закликаємо долучитися до акції підприємців, депутатів і просто всіх городян, небайдужих до проблем дитинства. Запрошуємо підключитися міські організації, установи, підприємства. Зробіть свій внесок у вирішення проблем, пов’язаних з дитячим читанням.

Адже, крім поповнення книжкового фонду дитячої бібліотеки, завданням акції «Подаруй бібліотеці нову дитячу книгу!» є ще й привернення уваги батьків і всієї громадськості до проблем читання дітей. Бо сучасні наукові дослідження свідчать: діти дедалі менше читають - це глобальна проблема. Але ж читання є інструментом для вивчення будь-яких навчальних предметів, а також інструментом загального психічного розвитку.

Читаючи книги, дитина не тільки поповнює свої знання про різні явища і факти, стосунки між людьми, а й збагачує свій запас слів. Той, хто читає багато книжок, мислить краще, правильно висловлює свою думку, його мовлення грамотне і милозвучне. А логічне, чітке, образне мовлення є показником високого розумового розвитку людини. Крім того, читання – стратегічно важливий елемент культури, засіб підвищення духовного й інтелектуального потенціалу нації, творчого розвитку особистості і соціальної активності нашого суспільства. Тому всебічна підтримка читання дітей має бути предметом турботи не лише учителів і бібліотекарів, нею мають перейматися батьки і вся міська громада.

Звертаємо увагу, що важлива роль у вирішенні проблеми дитячого читання відводиться саме дитячим бібліотекам, як унікальному інституту дитинства. Основна їх унікальність полягає в цінності дитини, які читають, у відповідному спеціальному зібранні дитячої літератури, та створенні інформаційно-бібліотечного простору для юних читачів. Дослідженнями доведено, що понад 80% книг, які читають діти, беруться саме в книгозбірнях.

Тож, ще раз запрошуємо всіх городян долучитися до благодійної акції «Подаруй бібліотеці нову дитячу книгу!» і нагадуємо: книги приймаються протягом травня в міській дитячій бібліотеці - в читальній залі для 1-4 класів з 10.00 до 18.00, у неділю з 9.00 до 17.00. Субота - вихідний.

Подаруйте бібліотеці нову дитячу книгу!
Не втомлюйтеся робити добро!


З повагою,
дирекція громадської організації
«Центр розвитку дитини і сім’ї «РОДІС»
конт. тел. 0676039748

Готуємось до "Живої бібліотеки"-4


В суботу, 26 травня 2012 року, планується проведення просвітницького заходу "ЖИВА БІБЛІОТЕКА". Чекаємо в гості іноземців (список країн уточнюється).

Цього разу, як і обіцяли, «ЖИВУ БІБЛІОТЕКУ» проводимо для наших активістів та всіх інших друзів, які цікавляться культурою і традиціями інших народів світу. Точний час і місце проведення наразі визначаються.

Організатори "ЖИВОЇ БІБЛІОТЕКИ" - ГО "Центр "РОДІС" за підтримки Міжнародної ГО «Альманар», Всеукраїнської Асоціації ГО "Альраїд", Міжнародного центру "Ла Страда - Україна", інтернет-провайдера ТРК "ГОК". Список партнерів уточнюється.

у Комсомольську "ЖИВА БІБЛІОТЕКА" ("ЖБ") відбудеться вже вчетверте:
1-ша "ЖБ" відбулась 14 січня 2011 р. в ЗОШ №2 http://www.rodis.org.ua/2011/02/blog-post_6319.html
2-га "ЖБ" відбулась 26 квітня 2011 р. на базі НВК ім. Л.І.Бугаєвської http://www.rodis.org.ua/2011/04/2_26.html
3-тя "ЖБ" відбулась 22 березня 2012 р. на базі Комсомольського професійного гірничого ліцею http://www.rodis.org.ua/2012/03/blog-post_24.html

Відбулась 8-ма зустріч учасників Клубу соціальної гри ГО "Центр "РОДІС"


В неділю, 20 травня, у Комсмольську на березі дніпрової затоки Барабара відбулась восьма зустріч учасників Клубу соціальної гри ГО "Центр "РОДІС". Хлопці і дівчата не лише засмагали на сонці та купались, а й грали в настільні ігри. Те, що на пляжі немає столу, учасникам Клубу не стало на заваді, адже головне в цій справі – наявність інтересу до цих ігор та бажання весело і корисно провести з друзями вільний час.

Учасниками 8-ї зустрічі Клубу соціальної гри стали Ольга Мосіна, Єгор Базавлук, Любов Макаренко, Анастасія Макаренко, Софія Макаренко, Сергій Попов, Ігор Кудрич, а також завідувач сектором роботи з молоддю ГО «Центр «РОДІС» Володимир Дмитренко.

Після зустрічі керівник Клубу Володимир Дмитренко порушив перед дирекцією ГО «Центр «РОДІС» питання про необхідність чергового поповнення клубної ігротеки новими настільними іграми.

пʼятниця, 18 травня 2012 р.

18 травня - Всесвітній день музеїв


З перших років будівництва міста Комсомольська та Дніпровського (а нині Полтавського) гірничо-збагачувального комбінату першопроходці почали турбуватися про збереження своєї історії. У 1967 р. дирекцією комбінату були закуплені мінералогічні колекції для гірничо-металургійному (а нині політехнічого) технікума та навчально-курсового комбінату. Останні поповнилися надалі місцевими мінералами, палеонтологічними знахідками. У 1970 р. в мінералогічну колекцію комбінату надійшли матеріали з історії Кременчуцької магнітної аномалії, яку підготував головний геолог В.Ф.Халл. У 1985 р. був відкритий музей на базі технікуму, при якому активно працював гурток краєзнавства та археології під керівництвом С.А.Єремєєва.

У 1990 р. на базі відділу підготовки кадрів Полтавського гірничо-збагачувального комбінату відкривається музей трудової слави ПГЗК, основу якого склали: мінералогічна колекція, матеріали про будівництво міста і комбінату, інформація про кращих виробничників і ветеранів ПГЗК. Надалі до музею було передано матеріали розкопок, що проводилися на території ГЗК та етнографічні матеріали, був відкритий виставкова зала.

15 квітня 1999 р. сесія Комсомольської міської ради ухвалила рішення «Про створення Комсомольського історико-краєзнавчого музею». Тоді ж керівництво ВАТ «ПГЗК» вирішило об'єднати експозиції музеїв комбінату і міста під одним дахом в будівлі відділу підготовки кадрів.

Завдяки спільним зусиллям міста і ГЗК, оновлені експозиції було урочисто відкрито влітку 2000 р. під час святкування Дня металурга і приурочені до 30-річчя запуску комбінату та 40-річчя заснування міста. Очолюють два музеї талановите подружжя Стахів - директор Комсомольського історико-краєзнавчого музею Тетяна Андріївна Стахів та завідувач музеєм ВАТ «Полтавський ГЗК» Микола Павлович Стахів.

У 2009-2010 рр., завдяки ВАТ «ПГЗК», згідно з дизайнерським проектом, було проведено модернізацію і реконструкцію обох музеїв. На сьогоднішній день об'єднаний музей міста Комсомольська і ВАТ «ПГЗК» має сучасне технічно оснащене приміщення, де розмістилися реконструйовані та нові експозиції. Працівники музею підтримують зв'язки з науковцями Національної Академії Наук України, з музеями, творчими організаціями та об'єднаннями в Україну і СНД.



В об'єднаному музеї міста Комсомольська і ВАТ «ПГЗК» є бібліотека наукової та духовної літератури, аудіотека класичної музики, відеотека науково-популярних та документальних фільмів, які демонструють в сучасному кінозалі.

Експозиції об'єднаного музею міста Комсомольська і ВАТ «ПГЗК»:
• Палеонтологічна колекція
• Давня історія (археологія)
• Часи пізнього середньовіччя
• Етнографічна експозиція (українська хата)
• Історія геологічних досліджень краю
• Історія будівництва міста Комсомольська та Дніпровського (а нині Полтавського) гірничо-збагачувального комбінату
• Історія підрозділів ВАТ "ПГЗК"
• Історія міста Комсомольська (окрема зала)
• Кіно-лекційна зала, що додатково містить виставкову та експозиційну функції (мінералогічна колекція і картинна галерея)
• Скансенс «Святині» за матеріалами розкопок археологічних експедицій і пам'ятний знак одному з перших дослідників археологічної спадщини околиць Комсомольська Ю.А. Шилову (знаходиться під відкритим небом біля входу до музею).


Крім традиційних оглядових екскурсій, співробітники об'єднаного музею міста Комсомольська і ВАТ «ПГЗК» проводять спеціальні екскурсії по історичних місцях, на промисловий майданчик ПГЗК, тематичні по місту Комсомольську.

В музеї є сувенірна лавка, де можна придбати туристичну карту Комсомольська, магніти з видами міста та околиць, календарі, книжкові видання, буклети. Також у сувенірній лавці є залізорудні окатиші, руда полірована різних розмірів, зразки різноманітного каміння (друзи), вишивки, сувенірні вироби з дерева, глини та ін..

Музей має дві власні філії: в дитячому оздоровчому центрі «Горизонт», де відображена його історія, і в політехнічному технікумі, в якому велика частка експозицій присвячена подіям Великої Вітчизняної війни.

На завершення розповіді про об'єднаний музей міста Комсомольська і ВАТ «ПГЗК» зазначимо, що працює він щодня (окрім суботи та неділі): з 8.00 до 17.00, перерва з 12.00 до 13.00. Вхід вільний. Екскурсії по заявкам. Конт. тел.: (05348) 7-53-03, моб: 067-5324559.

Джерело: сайт Об'єднаного музею міста Комсомольська і ВАТ «ПГЗК» http://muzey.pl.ua/

Ухвалено Закон "Про внесення змін до деяких законів України щодо реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні"


17 травня Верховна Рада України ухвалила Закон "Про внесення змін до деяких законів України щодо реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні" .

Документом, зокрема, встановлюється, що реєстрація місця проживання або місця перебування особи - це внесення відомостей про місце проживання або місце перебування із зазначенням адреси одного житла особи чи адреси спеціалізованої соціальної установи, закладу соціального обслуговування та соціального захисту, військової частини до визначених цим законом документів та до реєстраційного обліку місця проживання та місця перебування осіб в Україні.

Закон також визначає, що для реєстрації особа, яка досягла 14-річного віку, або її законний представник подає:

- письмову заяву;

- документ, до якого вносяться відомості про місце проживання. Якщо дитина не досягла 16-річного віку, подається свідоцтво про народження або свідоцтво про належність до громадянства України;

- квитанцію про сплату державного мита або документ про звільнення від його сплати;

- талон зняття з реєстрації (у разі зміни місця проживання в межах України). Талон зняття з реєстрації не подається у разі оформлення реєстрації місця проживання з одночасним зняттям з реєстрації попереднього місця проживання;

- документи, що підтверджують право на проживання в житлі, перебування або взяття на облік у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту, проходження служби у військовій частині, адреса яких зазначається під час реєстрації;

- військовий квиток або посвідчення про приписку (для громадян, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку).

Згідно із Законом, забороняється вимагати для реєстрації місця проживання подання особою інших документів.

Відповідний законопроект зареєстровано за №9289 http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc4_1?id=&pf3511=41462

Джерело:

середа, 16 травня 2012 р.

Чи затишно буде дитині у вашій майбутній родині?


15 травня в міській публічній бібліотеці Комсомольська для молодих дівчат і хлопців, які мріють в майбутньому створити міцні й щасливі сім'ї, відбувся міні-тренінг «Чи затишно буде дитині у вашій майбутній родині?». Його організатором стала громадська організація «Центр розвитку дитини і сім’ї “РОДІС» в партнерстві з міською публічною бібліотекою за підтримки інтернет-провайдера ТРК «ГОК». Захід провела тренер і член дирекції ГО «Центр «РОДІС» Наталія Ткаченко. В ролі помічника тренера виступив Володимир Дмитренко, завідувач сектором роботи з молоддю.

Зустріч з юнаками та дівчатами відбулась 15 травня невипадково, адже саме цього дня в Україні і всьому світі відзначається Міжнародний день сім’ї. Тож міні-тренінг «Чи затишно буде дитині у вашій майбутній родині?» став чудовою нагодою поговорити з молоддю про цінність сім’ї в житті людини.



Слід зазначити, що даний міні-тренінг став своєрідним дайджестом великого тренінгу «Чи затишно буде дитині у вашій майбутній родині?», який складається з 3-х окремих занять. Він входить до тренінгової програми «Білі плями сімейного виховання», яку було розроблено у м. Комсомольську в 2007-2008 рр.. членами ГО «Центр «РОДІС» за підтримки відділу у справах сім’ї та молоді виконкому Комсомольської міської ради в партнерстві з міським відділом освіти та ДНЗ «Золота рибка».

Власне повноцінний 3-денний тренінг «Чи затишно буде дитині у вашій майбутній родині?» для молоді відбудеться влітку. Оголошення про набір учасників буде, як і завжди, опубліковано на сторінці ГО «Центр «РОДІС» в соціальній мережі «ВКонтакте» http://vk.com/club12505557

15 травня учасниками міні-тренінгу «Чи затишно буде дитині у вашій майбутній родині?» стали 11 дівчат і хлопців з числа учнівської, студентської та робітничої молоді: Марина Соляник, Ірина Дудченко, Аліна Кулик, Надія Єршова, Маргарита Малишева, Ольга Мосіна, Альона Шуть, Інна Пояркова, Дмитро Гамадик, Сергій Василина, Сергій Попов.

У Комсомольську відбулась урочиста церемонія «Сім’я року-2012»


15 травня, коли прогресивне людство відзначає Міжнародний день сім’ї, у Комсомольську відбулась урочиста церемонія нагородження кращих сімей «Сім’я року-2012». Цього святкового дня громада вшановувала матерів-героїнь м. Комсомольська та сім’ї, які стали переможцями конкурсу на кращий досвід сімейного виховання.

Міський конкурс «Сім’я року-2012» і урочиста церемонія нагородження кращих сімей м. Комсомольська є традиційним і цьогоріч пройшли вже вшосте. Започаткували їх у 2007 році Комсомольська міська рада та її виконавчий комітет, відділ у справах сім’ї та молоді, а також громадська організація «Центр розвитку дитини і сім’ї «РОДІС». Мета цих заходів проста і водночас дуже важлива - поширення в міській громаді кращого досвіду сімейного виховання.

15 травня 2012 року в актовій залі гімназії ім. В.О.Нижниченка був аншлаг. Привітати кращі сім’ї Комсомольська прийшли адміністрації освітніх закладів, представники міських підприємств, установ та організацій, батьківська громада, діти, молодь. На святі також були присутні представники всіх місцевих ЗМІ, традиційні партнери цього щорічного урочистого дійства.



В урочистостях взяли участь заступник міського голови Надія Угнічева та секретар міської ради Світлана Калашнік. Вони вручили сім’ям-переможцям конкурсу «Сім’я року-2012» дипломи та подарунки:
- сім’я Ковальських (за поданням ДНЗ «Сонечко»);
- сім’я Роздайбіди (за поданням ДНЗ «Чебурашка»);
- сім’я Демченків (за поданням ДНЗ «Дзвіночок»);
- сім’я Ольховських (за поданням ДНЗ «Дюймовочка»);
- сім’я Кукуєвих (за поданням ДНЗ «Казка»);
- сім’я Сердюків (за поданням ДНХ «Росинка»);
- сім’я Буряк (за поданням ДНЗ «Золота рибка»);
- сім’я Марюхно (за поданням ДНЗ «Горобинка»);
- сім’я Рибалок (за поданням ДНЗ «Попелюшка»);
- сім’я Савицьких (за поданням Дмитрівського ДНЗ «Сонечко»);
- сім’я Клименків (за поданням ЗОШ №1);
- сім’я Линовицьких (за поданням ЗОШ №2);
- сім’я Ситників (за поданням гімназції ім. В.О.Нижниченка);
- сім’я Парубець (за поданням ЗОШ №4);
- сім’я Теслів (за поданням НВК ім. Л.І.Бугаєвської);
- сім’я Чорнобаїв (за поданням ЗОШ №6);
- сім’я Луценків (за поданням Дмитрівської ЗОШ);
- сім’я Шинделів (за поданням професійного гірничого ліцею);
- сім’я Місько (за поданням професійного будівельного ліцею).

Організаторами міського конкурсу «Сім’я року-2012» і урочистої церемонії нагородження кращих сімей м. Комсомольська виступила Комсомольська міська рада. Партнерами стали відділ у справах сім’ї та молоді, міський відділ освіти, ГО «Центр «РОДІС», БО БФ «Щаслива родина, щаслива дитина», ГО «Багатодітна сім’я”, щотижневик «Громадська думка», редакція міського радіомовлення, ТРК «ГОК», фотосалон «Любавушка».

Провела 6-ту урочисту церемонію нагородження кращих сімей м. Комсомольська беззмінна її ведуча Наталія Ткаченко. Допомагали їй маленькі помічники Юліанна Буряк та Ваня Крашанов.

В народі кажуть «Міцна родина – міцна країна». І це невипадково, адже міцна сім’я і щасливі діти – то запорука благополуччя і процвітання всієї держави. Тож щира вдяка владі і громаді за те, що в Комсомольську продовжується добра традиція визначення і популяризації кращого досвіду сімейного виховання. Молодим комсомольчанам є на кого рівнятися.

вівторок, 15 травня 2012 р.

15 травня – Міжнародний день сім’ї


Джерелом людського життя є сім’я. Саме тут дитина починає пізнавати навколишній світ, у який прийшла. Саме в сім’ї формуються характер, світогляд дитини, її моральні орієнтири, естетичні смаки тощо. Отже, батьки, як найперші вихователі, можуть зробити для щастя свого сина чи доньки значно більше, ніж будь-хто.

Наш народ здавна розумів це. Але ідеологія і педагогіка тоталітарного режиму свідомо применшувала місію батьків, виховний вплив сім’ї. Пріоритет у цій політиці надавався державним установам та організаціям. Тому не дивно, що за роки радянської влади сім’я, як інституція, самоусунулася від виховання власних дітей, передоручивши цю функцію дошкільним закладам, школам, піонерським і комсомольським організаціям тощо.

Часи змінилися, однак значана частина сучасних молодих батьків так само усуваються від виховного процесу в рамках сім’ї. І хоч зараз в усіх чинних законодавчих документах задекларовано положення про те, що відповідальність за виховання, розвиток і навчання своїх дітей несе сім’я, не всі сучасні батьки це усвідомлюють. Інші батьки свій обов’язок перед суспільством і державою розуміють, але часто не знають, яким чином правильно виховувати дитину.

Аби досягти успіху в будь-якій роботі, необхідно вчитися основам тієї професії, яку обрав. І що видається дивним: для того, щоб стати менеджером, економістом, юристом, лікарем, учителем тощо, треба цьому вчитися 5-8 років! А де навчитися професії “батьки”? І це при тому, що батьки – не вузька спеціалізація, це – професія широкого профілю!

Щоб вважати себе добрим батьком чи матір’ю для своєї дитини, потрібно знати і вміти дуже багато. Необхідно бути і психологом, і педагогом, і менеджером, і економістом, і юристом, і лікарем, і вчителем, і кухарем, і швачкою, і тренером. А ще – артистом, музикантом, танцюристом, співаком, письменником, художником… Та найголовніше – треба ЛЮБИТИ свою дитину. Любити просто за те, що вона є. Любити такою, якою вона є. Любити так, щоб дитина з боку батьків змогла відчути до себе ніжність, турботу, лагідність, душевне тепло.

На жаль, в Україні поки ще не вчать професії "батьки". Тому кожний тато, кожна мама мають самі подбати про власну "батьківську" освіту. І тут головне - мати бажання. Тоді на допомогу батькам можуть прийти освітні заклади, бібліотеки, громадські організації (в т.ч. ГО «Центр розвитку дитини і сім'ї «РОДІС»).

Любіть своїх дітей і бережіть свої сім’ї!

З повагою,
дирекція ГО «Центр «РОДІС»


* * *
Фото Дмитра Купцова
(https://picasaweb.google.com/101493133782242997648/16201103#5652656962599778546 фотоконкурс «Хороший батько – міцна сім’я», 2011 р.)

неділя, 13 травня 2012 р.

Готуємося до Дня Настільних Ігор у Комсомольську


Любиш грати в настільні ігри? Тоді бери участь у зародженні нової традиції в нашому місті - Дня Настільних Ігор! Цю традицію зароджуємо разом з АКНІ (Асоціацією Клубів Настільних Ігри) http://aknir.org/

Що для цього потрібно?
24 червня вийти на вулицю з друзями, прихопивши улюблені настільні ігри, і в людних місцях Комсомольська (парки, сквери, площа, вуличні кафе і т.п.) протягом дня грати, при цьому розповідати про День настільних ігор і власне про самі настільні ігри всім тим, хто зацікавиться.

Якщо у тебе немає настільної гри або ж немає відповідної компанії для гри, то приходь до нас і бери участь в ігротеках, організованих Клубом соціальної гри ГО «Центр «РОДІС» http://vk.com/club38209343 До того ж на 24 червня припадає святкування Дня молоді в Україні, тож буде гарна нагода разом відзначити цю дату.

Основна ідея проведення Дня Настільних Ігор: настільні ігри - це здоров'я і здоровий!

Основна мета: привернути до настільних ігор увагу дітей, молоді та дорослих, які до цього часу не знайомі з сучасними настільними іграми, зацікавити їх цим видом проведення дозвілля.

Додаткова мета: зародження традиції проведення Дня настільних ігор.
Дата і час проведення: остання неділя червня - з 12.00 до 18.00 (плюс-мінус не критично).

Місце проведення та формат: За гарної погоди - open air (відкриті майданчики: парки, площа, набережна, літні кафе і т.п.). За "поганої" погоді - громадські місця "під дахом".

Організаційні подробиці проведення Дня Настільних Ігор у Комсомольську опублікуємо пізніше, після уточнення деталей з партнерами.

Довідково:

День Настільних Ігор пройде 24 червня одночасно в багатьох містах Росії та України: Москва, Санкт-Петербург, Зеленоград, Ачинськ, Череповець, Уфа, Кіров, Самара, Стерлітамак, Нижній Новгород, Северодвинськ, Железногорськ, Набережні Челни, Калінінград, Смоленськ, Воронеж, Донецьк, Кременчук. Список міст постійно поповнюється. Наш Комсомольськ – теж серед учасників цього своєрідного флешмобу міжнародного формату.

З Днем Матері!


Мамина любов…

Доброта, людяність, чуйність - все це мама. У мами найчутливіша душа, яка ніколи не залишається байдужою. У мами найвірніше серце, в якому ніколи не згасає любов.

Мамина любов щира і палка до самозречення.

Її, мамину любов, ми відчуваємо щодня й щомиті. І це не залежить від того, чи мама поруч, чи на далекій відстані. Адже материнська любов - на всі часи й на всі відстані.

Мамина любов супроводжує нас від першого дня і протягом всього життя.

Тож, скільки б не було нам років, п’ять чи п’ятдесят, мама потрібна завжди - її порада, її погляд, її ласка, її любов…

Відбулась 7-ма зустріч учасників Клубу соціальної гри


В суботу, 12 травня, відбулась сьома зустріч в Клубі соціальної гри, ініціатором створення якого є сектор роботи з молоддю ГО «Центр «РОДІС». Цього разу, щоб разом провести цікаво й з користю частину вихідного дня, учасники Клубу зібралися на березі затоки Барбара. Грали у веселі руханки і, звичайно ж, в улюблені настільні ігри.

В усьому світі існують спеціальні клуби любителів настільних ігор. В Росії є навіть Асоціація таких клубів під назвою «АКНІ» http://www.aknir.org/, яка напевно скоро набуде міжнародного формату.

В Україні, хоч і небагато, але також є клуби любителів-настільників. Наприклад, в сусідньому Кременчуці вже рік функціонує клуб «Рандом», члени якого регулярно збираються, щоб разом, весело і з користю провести вільний час.



У Комсомольську ж поки ця справа тільки зароджується і активісти Комсомольської громадської організації «Центр розвитку дитини і сім’ї «РОДІС» також докладають до цього своїх зусиль. При цьому одночасно цікаво й з користю проводять частину вихідного дня разом.

Інформація про роботу молодіжного клубу соціальної гри ГО «Центр «РОДІС»:
http://www.rodis.org.ua/2011/11/blog-post_6942.html
http://www.rodis.org.ua/2012/02/blog-post_25.html
http://www.rodis.org.ua/2012/01/blog-post_16.html
http://www.rodis.org.ua/2012/02/1.html
http://www.rodis.org.ua/2012/03/2.html
http://www.rodis.org.ua/2012/03/3.html
http://www.rodis.org.ua/2012/03/4.html
http://www.rodis.org.ua/2012/04/5.html
http://www.rodis.org.ua/2012/04/blog-post_22.html
http://www.rodis.org.ua/2012/05/6.html

Акція "Спасибі за Перемогу"


День Перемоги – є визначною датою для мешканців Комсомольська. Щорічно в цей день вся міська громада вітає ветеранів Великої Вітчизняної війні та вшановує пам’ять воїнів, які загинули на берегах Дніпра http://www.rodis.org.ua/2012/05/blog-post_13.html
Цьогоріч у Комсомольську також відбулося багато заходів, присвячених Дню Перемоги.

9 травня розпочалися урочистості з нагоди 67-ї річниці Перемоги від самого ранку. Понад дві години тривало урочисте покладанням вінків та квітів до меморіалу «Вічний вогонь». Вклонитися пам’яті загиблих прийшли очільники міста, ветерани Великої Вітчизняної війни, депутати міської ради, керівники та колективи всіх підприємств, представники громадських організацій, студентська та учнівська молодь.

Дитяча рада та Парламент дітей м. Комсомольська проводили акцію "Георгіївська стрічка". Під час покладання квітів своєрідним живим салютом пролунало трикратне «Героям – слава!» від учасників Пробіжки-Єднання на честь Переможців (громадська ініціатива «Живий Комсомольськ»).

Пізніше на Театральній площі відбувся мітинг-реквієм «Пам’ять жива». До учасників мітингу звертались заступник голови облдержадміністрації Олена Адамович, Комсомольський міський голова Сергій Супрун, голови місцевих ветеранських організацій Тимофій Михайлов та Віра Станицька, Почесний громадянин міста Володимир Бадагов, голова правління ВАТ «Полтавський ГЗК» Віктор Лотоус, протоієрей Свято-Миколаївського собору отець Георгій. Пам’ять тих, чий подвиг житиме в віках, учасники мітингу вшанували хвилиною мовчання. Після мітингу його учасники разом з ветеранами Великої Вітчизняної війни вшанували пам’ять загиблих, поклавши квіти до обеліску Слави та меморіалу на острові Мужності. Вдень на Театральній площі та в Парку культури для комсомольчан та гостей міста пройшли концерти творчих колективів ПКіТ, а також духових муніципальних оркестрів м.Комсомольська та м.Полтави.



Активісти громадської організації «Центр «РОДІС» цього травневого дня також зібралися разом, щоб вшанувати пам'ять воїнів, які віддали життя за визволення рідного краю, та висловити подяку колишнім фронтовикам Великої Вітчизняної війни і тим, хто виніс роки окупації та пекло концтаборів, хто піднімав країну з руїн.

Дівчата і хлопці провели також акцію «Спасибі за Перемогу!», що була спрямована на пересічних комсомольчан молодого і середнього віку. Зазвичай 9 травня всі вони приділяють особливу увагу ветеранам Великої Вітчизняної війни. Однак вони, ветерани, потребують уваги й допомоги не лише в свята, й в будь-який інший день року. Тож метою акції стало інформування комсомольчан про те, яким чином вони можуть надавати моральну і матеріальну підтримку колишнім учасникам бойових дій Великої Вітчизняної війни.



Активісти ГО «Центр «РОДІС» зверталися до комсомольчан зі спеціальними листівками, які містили інформацію щодо того, де отримати конкретні відомості, хто з учасників Великої Вітчизняної війни найбільше потребує допомоги. Це можна зробити, звернувшись до керівників двох міських ветеранських організацій: Комсомольської міської організації ветеранів війни та праці, а також Комсомольського міського комітету інвалідів війни та Збройних Сил:
- до голови ради ветеранів, Почесного ветерана України Віри Минівни Станицької за адресою: вул. Миру, 24, каб. 113, тел. 2-69-50;
- до голови міського комітету інвалідів війни та Збройних Сил Тимофія Харламовича Михайлова за адресою: вул. Леніна, 40, тел. 2-49-44, 2-18-35.



В акції «Спасибі за Перемогу!» 28 активістів з числа дорослих, а також з числа учнівської, студентської та робітничої молоді: Наталія Ткаченко, Світлана Мосіна, Євген Мошнінов, Ірина Дудченко, Надія Войтенко, Павло Косоруков, Ольга Мосіна, Любов Макаренко, Олег Ржавін, Дмитро Гамадик, Сергій Василина, Вікторія Бабенко, Альона Шуть, Тетяна Дідик, Анастасія Михайличенко, Анастасія Походій, Олександра Олейник, Лада Буркацька, Тетяна Коржук, Надія Єршова, Аліна Кулик, Тетяна Сорокіна, Дар’я Голомьодова, Анна Горбова, Пусяк Нікіта, Наталія Мізіна, Ася Чернова, а також завідувач сектору роботи з молоддю ГО «Центр «РОДІС» Володимир Дмитренко.

Місто-пам'ятник


Комсомольськ часто називають містом-пам'ятником. Це недивно, адже збудовано його на місці запеклих боїв за Дніпро, які велися тут у роки Великої Вітчизняної війни. Тут, серед піщаних пагорбів і дніпровських плавнів билися з ворогом українські воїни, а також солдати, що родом з Росії, Білорусії, Грузії, Узбекистану, Казахстану та Естонії.

Про те, які події відбувалися під час Великої Вітчизняної війни на місці, де ми зараз живемо, можна прочитати в рукописах Юрія Кащенка, нашого відомого місцевого краєзнавця.



* * *
Летом 1941 года, потерпев неудачу захватить Кременчуг сходу, немецкое командование решило обойти город с юго-востока, форсировав Днепр ниже по течению. Здесь вся тяжесть обороны левобережья Днепра легла на плечи ополченцев. По приказу командующего юго-западным направлением маршала Советского Союза С.М.Будённого в Полтаве был сформирован особый полк ополченцев из частей гарнизона и состава тракторного училища. Его командиром был назначен полковник Черенков Иван Алексеевич. Начальником штаба – подполковник Каневский Василий Андреевич. Всего в полку насчитывалось 2,5 тыс. бойцов. Это были курсанты тракторного училища, трактористы, комбайнёры, работники МТС, рабочие полтавских предприятий.

На рассвете в августе 1941 года со станции «Кобеляки» полк совершил марш-бросок и занял оборону на левом берегу Днепра в районе Редуты – Келеберда - Малый Орлик. Фронт обороны полка составил 60 км. 9 августа отряд бойцов полка под командованием капитана С.М.Фридмана ночью переправился через реку и атаковал гитлеровцев в селе Дереёвка. Фашисты были застигнуты врасплох. Наши бойцы уничтожили мотоциклетную роту, сожгли несколько танков, было освобождены из плена и переправлены на левый берег Днепра большая группа раненых красноармейцев.

12 августа группа бойцов под командованием воентехника второго ранга А.Г.Михайлова сорвала переправу у села Низы. Всю ночь наши бойцы вели неравный бой с гитлеровцами. Утром враг отступил, а под покровом ночи наши бойцы переправились на правый берег Днепра в районе Мишурин Рог, вступили в бой с захватчиками, сожгли несколько бронемашин, разгромили штаб и захватили знамя немецкого полка.

Жители прибрежных сёл всячески помогали бойцам. Они сообщали о передвижении противника, переправляли воинов через Днепр, создавали истребительные батальоны, вели борьбу с диверсантами и мелкими группами фашистов, которым удавалось проникнуть в тыл полка.

19 августа полтавских ополченцев сменила 300-я стрелковая дивизия, которой командовал полковник П.И.Кузнецов, а ожесточённые стычки с гитлеровцами продолжались. В ночь на 30 августа немецкое командование бросило в наступление 100-ю лёгкую пехотную дивизию из района села Дереевка, что вверх по течению Днепра. В этом районе находилась группа островов, расположенных недалеко от левого берега. На одном из данных островов расположилась рота лейтенанта М.А.Тёмушкина. На вооружении они имели три пулемёта, гранаты и винтовки. На этот-то остров и двинулись 60 десантных лодок с 10–15 гитлеровцами на каждой. Десятки могучих прожекторов с правого берега осветила остров. Вражеская артиллерия открыла сильный огонь, который поддерживал высадку десанта и одновременно препятствовал переброске подкреплений 300-й дивизии в помощь роте лейтенанта Тёмушкина. Горстка наших бойцов встретила врага ружейно-пулемётным огнём. Первыми же залпами были уничтожены десятки фашистов. Не считаясь с потерями, гитлеровцы рвались вперёд. Их вновь косили защитники острова, а на смену павшим накатывались новые волны противника. Враг продвигался буквально по трупам своих солдат.

Воды Днепра покраснели от пролитой крови. Но и ряды наших бойцов всё более и более редели. Гитлеровцы окружили их, пытаясь взять живыми. Во главе со своим командиром они ринулись в рукопашную атаку. Вспыхнул ожесточённый смертельный бой. Действуя штыками и лопатами, воины истребляли наседавших фашистов, но и сами гибли. Лишь десять тяжело раненых, в том числе и командир Тёмушкин Н.А., остались в живых в этом бою. За мужество и отвагу в бою воины были награждены медалями и орденами. Н.А.Тёмушкину был вручён Орден Красного знамени. (Архив М.О.СССР. Ф.33.оп.682525. д.430 л.680).

К рассвету 30 августа противник с боем захватил несколько островов в районе Келеберды к юго-востоку от Кременчуга. Отбросив малочисленные подразделения наших войск, гитлеровцы под прикрытием артиллерии и авиации хлынули волной на левый берег Днепра, захватывая близлежащие хутора. С рассветом над полем боя появились наши бомбардировщики, развернулись воздушные бои.

За одним из таких боёв наблюдали жители хутора Писчанки («Искра»). На глазах у жителей хутора Е.В.Овчаренко, Н.В.Овчаренко, А.С.Ляшенко, А.В.Дыба и других, советский самолёт отбивается от немецкого стервятника. Но бой был неравным. Вот от подбитого советского самолёта отделились три парашюта, один из них воздушной волной отнесло к хате, где находились немецкие захватчики. Увидев их, парашютист открыл стрельбу, но изрешеченный пулями немцев упал к их ногам. «Долговязый немец в грязном френче, - рассказывал очевидец этих событий А.Е.Ляшенко, - достал документы убитого лётчика, стал их громко читать и переводить на немецкий язык».

А.Е.Ляшенко не помнит фамилии и имени этого первого летчика, ему запомнилось только что он с 1924 года рождения, уроженец города Горького. Похоронили его около усадьбы Мусия Кобеляцкого, а в 1973 году останки его были перезахоронены в братской могиле у Вечного огня в Комсомольске. Второй лётчик был спасён жителем этого хутора Н.Прокопенко, который в то время находился в степи за хутором. Он помог лётчику освободиться от парашюта, закопал парашют на берегу болота, а лётчика укрыл в камышах. Когда подъехали немецкие мотоциклисты, Н.Прокопенко сказал, что парашютиста отнесло к Днепру, где он видимо и утонул.

Между тем ожесточённые бои на берегу Днепра продолжались. Наши бойцы из 300-й стрелковой дивизии огнём из пулемётов и миномётов встречали наседавших фашистов. Бойцы 1049-го стрелкового полка разбили и потопили 200 десантных лодок, 30 катеров с пехотой (архив МО СССР, ф. 984 оп.1, д.4, л.9,10). Гитлеровцы, высадившиеся на берег, несли потери и на минных полях, установленных саперным батальоном (командир старший лейтенант А.З.Венир, военком – старший политрук А.В.Бабенко). Личный состав батальона плечом к плечу с пехотой вступил в схватку с врагом. Особенно стойко сражались подразделения старших лейтенантов Н.В.Воронкова, А.А.Войкова, лейтенанта Васильева Н.Д.. Саперы действовали самоотверженно, не покидая своих позиций, даже тогда, когда им грозила опасность окружения. В течение 14-ти часов в окружении они вели бой, а затем прорвались к своим (архив МО СССР ф.984 оп.1, д.4, л.11).

В то время, когда 300-ая стрелковая дивизия в районе будущего города Комсомольска вела бои с гитлеровцами, захватившими остров и левобережье Днепра, немецкое командование организовало в районе, восточнее Келеберды, ещё три переправы через Днепр у Переволочной, Солошино и Григоро-бригадировки. Организованная гитлеровцами переправа в районе Шматково была уничтожена действиями нашей авиации. Но её действия усложнили начавшаяся непогода и недостаточность сил нашей авиации. Поэтому даже в погожие дни 15-ая авиадивизия, действовавшая в районе Кременчуг-Дереевка, могла совершить лишь по 100 вылетов. А переправы противника продолжали действовать, через них гитлеровцы перебросили три пехотных корпуса с моторизованными подразделениями и, развернув дополнительные войска в районе деревни Мотрино, повели наступление на Кременчуг.

Против сил противника были брошены войска 5-го кавалерийского корпуса (командир – генерал Камков, начальник штаба – полковник Шитов-Изотов). Будёновцы, как их тогда называли, встретили противника 1 сентября на рубеже Солошино – Григоро-Бригадировка. Перед конниками стояла нелёгкая задача - нужно было остановить передвижение моторизованной пехоты противника. Вместо привычной кавалерийской атаки им, по условиям местности, пришлось наступать в смешанном строю, имея при себе лишь карабины. Противник же имел автоматы и миномёты, их поддерживали бронетранспортёры и лёгкие танки. Наши же кавалерийские полки имели лишь по одной артиллерийской батарее. Несмотря на сложнейшие условия, под натиском наших бойцов противник сначала обратился в бегство, но вскоре организовал оборону и оказал яростное сопротивление. Особенно тяжело пришлось 134-му кавалерийскому полку майора И.В.Хознева. В ходе ожесточённых боёв конникам удалось сначала остановить, а затем и отбросить противника к югу от деревни Мотрино (архив МО СССР ф.434, оп.67405, д.1, л.119).

Атаку кавалеристов вскоре поддержали подразделения 47-й танковой дивизии, сосредоточенной в районе села Озёра. Перед ними была поставлена задача, развить удар 34-й кавалерийской дивизии. Мотострелковый полк старшего лейтенанта Л.Х.Мурдашова с ходу контратаковал врага с востока, но враг продолжал вводить в бой новые свежие силы, действовавшие при поддержке артиллерии, которая вела огонь с захваченных островов на Днепре. Ожесточённые бои в районе Мотрино продолжались и на второй, и на третий день.

Особенно жестокое кровопролитное сражение произошло к вечеру 2-го сентября. В этом сражении особенно отличился расчёт противотанкового орудия сержанта В.Г.Гнедовского. Действуя в составе батареи, входящей в состав контратакующего эскадрона будёновцев, он имел очень мало боеприпасов. Все осколочные снаряды были израсходованы. Осталось совсем немного бронебойных снарядов, которыми Гнедовский уничтожил 2 пушки и 2 пулемёта. В это время с флангов начали продвигаться 5 фашистских танков. Танки приближались, казалось ещё несколько минут, и они раздавят орудие вместе с расчётом, но В.Г.Гнедовский не спешил. Он ждал момента, когда можно было действовать наверняка, открыв огонь лишь тогда, когда фашистские танки были уже в нескольких десятках метров. Один за другим прозвучали выстрелы – факелами вспыхнули три танка. Почти зразу же загорелся и четвёртый танк. В него угодил снаряд соседнего орудия. Пятый же повернул назад и удрал с поля боя. За этот подвиг В.Г.Гнедовский был удостоен Ордена Красного Знамени (архив МО СССР Ф.229, оп.161, д.78, л.132). Этой ситуацией воспользовалось подразделение майора А.Д.Павленко, который выбрал момент и ударил по пехоте врага, двигавшейся вслед за фашистскими танками. Контратака была настолько дружной, что танки врага повернули назад, а остатки их разгромленного пехотного прикрытия поспешно отошли назад (архив МО СССР ф.229, оп.166, д.78, л.132).

Ожесточённые бои в районе Саловка – Мотрино продолжались и 3-го сентября. Особенно тяжёлое испытание легло на плечи 76-го кавалерийского полка. Получив подкрепление из-за Днепра, гитлеровцы усилили артиллерийский огонь с высокого западного берега и начали теснить наши части наших бойцов. Командир полка майор Покровский А.И., раненный ещё 7-го июля, но продолжавший командовать частью, пал в этом бою смертью храбрых. Командир корпуса бросил на помощь полку 10 танков 94-го танкового полка майора Н.М.Бубнова. Они сходу нанесли удар по врагу, поддержав контратаку кавалеристов. Гитлеровцы были выбиты с ряда высот восточнее Солошино, но далее продвинуться не могли. Комполка, чтобы воспрепятствовать дальнейшему продвижению фашистских войск, выдвинул в этот район последний свой резерв – 99-й кавалерийский полк (командир – А.Н.Инаури) (архив МО СССР ф.434, оп.67405, д.1, л.120).

Гитлеровское командование в ответ на действия наших войск нанесло бомбовые удары с воздуха. В бой вступили наши зенитные подразделения конницы и танкистов. Успешно действовал 47-й зенитно-артиллерийский дивизион (командир – майор Г.Е.Калинович). Особенно его 2-я батарея под командованием 20-летнего лейтенанта Н.С.Джось. С начала войны ими было сбито 13 стервятников. 3-го сентября к ним прибавилось ещё два – разведчик «Хенкель – 126» и бомбардировщик «Ю – 88» (архив МО СССР ф.393, оп.8981, д.4, л.25). Всего же в этот день зенитчики дивизиона сбили четыре вражеских самолёта.

В 14 часов разведчик Шахмедов доложил, что с юго-запада приближается вражеский «Хенкель – 126». Зенитчики изготовились к бою. Первой же очередью расчёт ефрейтора А.И.Ненастьева отрубил самолёту хвост. Ещё очередь и «Хенкель – 126» рухнул на землю. Не успели остыть стволы орудий, как появились 12 «Юнкерсов» под охраной четырёх истребителей. И снова зенитчики вступили в бой. Первым был сбит головной «Ю-88». Объятый пламенем, он врезался в землю, затем второй, третий. Несколько фашистских лётчиков выбросились на парашютах и были взяты в плен. (Архив МО СССР ф.33, оп.682524, д.430, л.436).

К исходу дня 3-го сентября атаки гитлеровцев ослабли, но было ясно, что противник действует в этом районе превосходящими силами. Усилилась угроза прорыва противника. В связи с этим, по приказу генерала Фекленко, полоса обороны 300-й стрелковой дивизии суживалась почти втрое и составляла теперь по фронту 21 км между устьем реки Псёл – справа и деревней Саловка – слева. В подчинении дивизии был бронепоезд «Семён Будённый», который курсировал в районе станции Потоки, не допуская прорыва к ней противника. В этой же полосе должны были действовать 15-я смешанная авиационная дивизия.

Утром 5-го сентября в результате уточнённых сведений о противнике стало ясно, что на плацдармах в междуречье Псла и Ворсклы противник имел 3 пехотных дивизии, из района Чикаловки по понтонной переправе у Келеберды двигаются моторизованные колонны с танками. Это означало, что противник к Кременчугу выдвигает 1-ю танковую группу Клейста. В это же время западнее нашей 300-й дивизии к востоку от Кременчуга против оборонявшейся нашей 297-й стрелковой дивизии действовали 125-я и 239-я пехотные дивизии немцев, поддерживаемые отрядами первой танковой группы Клейста, передвигавшейся на левый берег Днепра.

Немецкие части начали наступление вдоль западного берега реки Псёл в направлении станции Потоки. Уже к вечеру гитлеровцы форсировали Псёл южнее станции Потоки и создали угрозу окружения 297-й дивизии. Завязались неравные бои, которые продолжались и на следующий день. В этих боях особенно отличился сводный отряд под командованием майора Ф.С.Муравьёва. В его отряде были кременчугские ополченцы. Бои продолжались и днём и ночью. Защитники города, неся значительные потери, отстаивали каждый рубеж, каждый метр родной земли. Несмотря на огромное превосходство в силе и технике, за 6 суток боёв противнику удалось продвинуться всего на несколько километров - от села Мотрино до станции Потоки.

Силы защитников таяли, а враг вводил в бой всё новые и новые части. На позиции ополченцев гитлеровцы обрушили шквал артиллерийского и миномётного огня, наносили бомбовые удары с воздуха. Казалось, горела земля, ничего не было видно, люди задыхались от гари и порохового дыма. Неся большие потери, наши части медленно с боями отходили к городу. Группа майора Воробьёва окопалась на безымянной высоте у села Великая Кахновка. Это уже был пригород Кременчуга.

К вечеру под прикрытием танков противник пошёл в наступление. Храбро сражались бойцы Воробьёва. Они подпускали врага на близкое расстояние, а затем забрасывали его гранатами, вели прицельный пулемётный огонь. Враг, теряя убитых и раненных, откатывался назад. Так повторялось несколько раз. Но силы защитников высоты были на исходе. Воробьёв послал связного, чтобы пробиться в штаб дивизии и доложить там о создавшемся положении командиру дивизии. Ночью связной вернулся обратно и доставил Воробьёву записку: «Майору Воробьёву. Сейчас будет поддержка. Не отходить, драться до последнего патрона. Полковник Афанасьев» (Кременчугский историко-краеведческий музей, экспонат Ц.Р.П.-556). И они держались до последнего. Отбили две ночные атаки противника, в ходе которых гитлеровцы понесли потери, благодаря огневым ударам наших гаубиц по переправам Днепра. По словам разведчиков там образовалась целая свалка разбитой боевой техники противника. А к вечеру на помощь бойцам Воробьёва пришла рота саперного батальона лейтенанта Кутько.

Наступило утро 8 сентября. Противник обрушил на защитников высоты сильный артиллерийско-миномётный огонь. На их позиции наступали танки до батальона пехоты. Но и на этот раз оборону защитников врагу не удалось сломить. Всё вокруг было изрыто минами и снарядами. Было много убитых и раненых. В этих кровопролитных боях исключительное мужество проявила санитарка Вера Арсеньева.В шквале огня она казалась неуязвимой – перебегая от окна к окну, девушка оказывала помощь раненым бойцам, выносила их в укрытие, отправляла в медсанбат. Ею одною было спасено сорок раненых бойцов! Отряд П.С.Воробьёва, прорвав вражеское кольцо, вышел из окружения к Большой Кахновке. Впоследствии было установлено, что 12 сентября только в полосе 297-й стрелковой дивизии действовало 300 вражеских танков, около 100 орудий, до 1000 автомашин с пехотой (Архив Полтавского обкома КПУ ф.15, оп.9, д.361, л.29).

Положение левого крыла юго-западного фронта становилось всё долее и более угрожающим. Надо было восстановить оборону наших войск по Днепру, поэтому было решено нанести контрудар по противнику. Главный удар должны были нанести части 5-го кавалерийского корпуса с востока из района села Озёра, с запада удар наносит 212-я стрелковая дивизия из района села Потоки, чтобы соединиться с 34-й кавалерийской дивизией у села Пришиб. 300-й дивизии было поручено вести наступление с севера до реки Днепр с целью уничтожения окружаемой группировки противника.

Таковы были планы, но подготовка и сосредоточение наших сил затягивалось, т.к. перегруппировка наших войск и перебазирование авиации велось в крайне неблагоприятных условиях. Продолжавшиеся ливневые дожди затрудняли продвижение колёсного транспорта по просёлочным дорогам. Железнодорожные пути были загружены до отказа шедшими к фронту эшелонами и эвакуированными. К тому же нанесение главного удара отводилось авиации. Ей предстояло не только прикрывать войска, но и поддерживать их атаки, разрушать переправы, не допуская переброски вражеских сил и резервов на левый берег Днепра. Для действий авиации нужна была лётная погода. В итоге всего этого намеченные действия были отложены на несколько дней.

Наступление началось 10 сентября после непродолжительной артиллерийской и авиационной подготовки. «К сожалению авиации и артиллерии у нас было явно недостаточно, - вспоминал впоследствии об этом дне Маршал Советского Союза И.Х.Баграмян, - поэтому огневую систему противника не удалось подавить». Наступающие дивизии были встречены очень плотным огнём, яростными контратаками, но они все же продолжали наступление. 5-й кавалерийский корпус генерала Ф.В.Камкова, наступая на самом левом фронте, медленно теснил противника к Днепру. Небольших успехов достигли в этот день части 34-й кавалерийской дивизии полковника Гречко А.А. (И.Х.Баграмян «Так начиналась война» м 1971 стр.319-320).

При этом не следует забывать, что численное превосходство оставалось на стороне противника. Кроме того, многие наши части и соединения, участвовавшие в нанесении контрудара, ещё не имели боевого опыта. Многие экипажи тяжёлых танков не имели опыта управления ими. Многие воинские соединения были ослаблены потерями, понесёнными в предшествующих боях. Многие пехотные соединения, переброшенные с других участков фронта, не успели поднять свою артиллерию. Удары авиации по переправам гитлеровцев так же были мало эффективными. Через Днепр в район Кременчуга вслед за пехотой начали переправляться на левый берег танковые 9, 14, 16, две моторизованные 16-я 25-я дивизии, 1-й танковый корпус группы генерала Клейста. таким образом вместе с 125-й, 239-й пехотными дивизиями сосредоточилась мощная вражеская группировка, удар которой грозил тяжёлыми последствиями для войск всего юго-западного фронта.

В полдень 12 сентября противник в районе Кременчуга ввёл в бой 3 танковые дивизии, поддерживаемые с воздуха крупными силами авиации 4-го воздушного флота. Под ударами многократно превосходящих сил противника 38-я армия была рассечена пополам. Нарушилось взаимодействие войск и управление ими. Командование армии потеряло связь со штабом фронта. Под ударами превосходящих сил противника наши войска начали отступление, в то же время войска 300-й дивизии на рубеже южнее Козельщина – Кобеляки продолжали наносить удары 17-й немецкой армии. 15 сентября 9-я танковая дивизия из группы Клейста соединилась в Лохвице с 3-й танковой дивизией из группы Гудериана. Враг достиг, хотя и не полностью своей цели: соединения 5-й, 37-й, 26-й и часть сил 21-й и 38-й армий юго-западного фронта вместе с его штабом оказались в окружении. Более 10 суток шли бои за выход из вражеского кольца и отличались большим ожесточением. Многие воины были убиты в боях, а часть ушла в партизаны. Но крупные силы всё же прорвались на восток. Среди них соединения и части 38-й армии.

При прорыве вражеского кольца особенно тяжёлым был отход наших войск в полосе окружения танковой группы Клейста. Остатки войск из-под Кременчуга шли вдоль реки Псёл по оврагам и перелескам, по тропинкам и просёлочным дорогам. Транспортные средства шли по дорогам, но только ночью, а днём пережидали в безлюдных местах. 300-я же дивизия вплоть до 15 сентября по приказу генерала Фекленко удерживала рубежи на позиции Козельщина – Кобеляки. Прорвавшиеся же в тыл дивизии танковые отряды врага действовали с беспримерной жестокостью. Они обрушивались даже на медсанбаты и варварски уничтожали санитарные повозки и палатки, обозы с ранеными, несмотря на то, что, на полотнищах были ясно видны знаки Красного Креста.

Силы нашей 300-й дивизии иссякли. Наконец, по приказу генерала Фекленко войска начали отход в северо-восточном направлении. «Отходить пришлось в светлое время – рассказывает бывший военком П.И.Козлов. Населённые пункты справа и слева находились уже в руках немцев. Впереди снопы и копны скошенной пшеницы, поля неубранной кукурузы и подсолнуха. Простреливаемые со всех сторон, они во многих местах вспыхивают пожарищем. В дыму и огне стало труднее дышать, выходить и выносить раненых. Преследуемые танками с автоматчиками на них, люди отбивались гранатами и бутылками с горючей жидкостью, бросая их под танки, стреляли по щелям танков из автоматов и карабинов. (Архив МО СССР ф.393, оп.8973, д.4, л.61- 63). Так заканчивались тяжёлые полуторамесячные бои 300-й дивизии 38-й армии на Днепре.

Много лет спустя о последнем бое наших бойцов 300-й дивизии с немецкими захватчиками в Горишних Плавнях жительница этого селения А.М.Ельченко рассказывала: «Это было осенью 1941 года где-то в начале или средине сентября месяца. Весь день на Днепре доносилась яростная стрельба. Стреляли из автоматов и пушек. Неожиданно всё стихло. Чтобы это могло быть? Неожиданно за углом у самой хаты взорвалась очередь советского автомата. За время боёв по звуку мы научились различать, где стреляют советские бойцы, а где немцы. Ему ответили несколько очередей немецких автоматов. А утром за углом хаты я нашла тело молоденького советского солдата, в правом кармане его гимнастёрки я нашла его документы и похоронила его вот тут – на этом холме. Это был Василий Фёдорович Яровенко из с.Васильково, что на Киевщине».

В 1972 году в связи с расширением территории карьера Днепровского ГОКа останки солдата В.Ф.Яровенко были перезахоронены в братской могиле у Вечного огня в г.Комсомольске».

(Из рукописи Ю.Кащеева «Днепровская эпопея - 1941 год», 1988 г.)


* * *
Це лише одна із сторінок історії нашого краю - сторінка, що датується 1941 роком. Всього ж протягом Великої Отечетвенной війни місцевість, на якій нині розташоване місто Комсомольськ, була багато разів окроплена кров'ю наших солдатів. Тому для комсомольчан День Перемоги є особливим святом.


ГО "Центр "РОДІС" дякує завідувачу музеєм ВАТ «Полтавський ГЗК» Миколі Стахіву за допомогу в підготовці матеріалу.

середа, 9 травня 2012 р.

9 травня - День Перемоги


На календарі 9 травня - День Перемоги. Попри те, що історія Великої Вітчизняної війни дуже непроста і різні люди мають різне ставлення до неї, ми вважаємо, що цей день - важлива дата для нашого народу http://www.rodis.org.ua/2011/05/blog-post_08.html

Під час війни майже кожна українська родина втратила своїх батька чи матір, чоловіка чи дружину, сина чи дочку, брата чи сестру.

Тож давайте думати про тих, хто виборював свободу для нашого народу, з вдячністю згадувати живих і тих, хто відійшов у вічність, уславлених і забутих, похованих з почестями і не похованих.

Зазвичай у цей день особлива увага - ветеранам Великої Вітчизняної війни, учасникам бойових дій. На жаль, з кожним роком їх залишається все менше й менше. У Комсомольську наразі налічується трохи більше двох сотень учасників бойових дій у Великій Вітчизняній війні.

Кожний з нас може висловити ветеранам свою вдячність і надати посильну допомогу не лише в свята, а й в будь-який звичайний день. Для цього треба звернутися до Комсомольської міської організації ветеранів війни та праці, а також до Комсомольського міського комітету інвалідів війни та Збройних Сил. Там можна отримати конкретну інформацію, хто з учасників Великої Вітчизняної війни найбільше потребує допомоги, як матеріальної, так і моральної.

До кого конкретно звертатися?
- до голови ради ветеранів, Почесного ветерана України Віри Минівни Станицької за адресою: вул. Миру, 24, каб. 113, тел. 2-69-50;
- до голови міського комітету інвалідів війни та Збройних Сил Тимофія Харламовича Михайлова за адресою: вул. Леніна, 40, тел. 2-49-44, 2-18-35


Пам'ятаймо, що сивочолі ветерани заслуговують поваги, уваги, слів вдячності не тільки в День Перемоги, але й в інші дні року.

Дирекція ГО
"Центр "РОДІС"