Ласкаво просимо!

Вітаємо всіх, кому небайдуже майбутнє.

Істина стара, як світ: діти – наше майбутнє! Але ж і ми – майбутнє наших дітей. Наша мрія – щоб були щасливими всі діти і всі батьки. Цього прагнемо, заради цього і працюємо. Сподіваємося, що на нашому сайті ви знайдете потрібну інформацію, отримаєте кваліфіковану допомогу або пораду, а також станете волонтером чи партнером нашої організації. Ми цінуємо креативні ідеї і бажання втілювати їх у життя. Приєднуйтесь!

ГО «Центр «РОДІС»

субота, 2 грудня 2017 р.

У Горішніх Плавнях розпочалася просвітницька акція з протидії торгівлі людьми


2 грудня, в Міжнародний день боротьби за скасування рабства, у місті Горішні Плавні розпочалася просвітницька акція з протидії торгівлі людьми.

Цього дня спеціальні брошури «Якщо ви збираєтеся за кордон» отримали відвідувачі читальної зали, а також слухачі безкоштовних курсів української мови, що проходять у міській центральній бібліотеці.

У брошурах містяться конкретні поради для громадян щодо того,  як вберегтися від сучасних работоргівців під час поїздок за кордон.  Також зазначені номери національної  «гарячої» лінії з попередження торгівлі людьми  0 800 500 335 (зі стаціонарних) та 116123 (з мобільних). Безкоштовно та анонімно.

Просвітницьку акцію з протидії торгівлі людьми проводять громадська організація «Центр «РОДІС» спільно з міською центральною бібліотекою  м. Горішні Плавні за підтримки громадської організації «Ла Страда – Україна» (м. Київ) у рамках глобальної акції «16 днів проти насильства».

Зверніть увагу! За 9 місяців 2017 року поліція виявила 263 злочини, пов'язані з торгівлею людьми. Про це сьогодні поінформували в  Департаменті комунікації Національної поліції України. «Цей показник майже втричі більший, ніж за весь 2016 рік», - йдеться у повідомленні.

Наголошується, що наразі набувають все більшого поширення форми торгівлі людьми, не пов'язані з сексуальною експлуатацією, зокрема – трудова експлуатація (сільськогосподарські роботи, будівництво, примусове жебракування). 

Жертвами від неї найчастіше стають чоловіки працездатного віку або особи з явними ознаками інвалідності, без постійного місця проживання та інші малозабезпечені категорії громадян.

У Нацполіції закликають громадян не вдаватися до необдуманих дій та не приймати сумнівні пропозиції щодо працевлаштування.

пʼятниця, 3 листопада 2017 р.

Обов’язок дітей утримувати батьків


Стаття 51 Конституції України визначає, що  повнолітні діти зобов’язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків. Утримання батьків дітьми є відповідною компенсацією за утримання і турботу, надану батьками дитині.

В нормальних умовах діти добровільно допомагають своїм непрацездатним батькам і турбуються про них. Проте, безсумнівно, неможливо змусити дорослих повнолітніх дітей любити і поважати своїх батьків. Любов, доброта, порядність, чесність є етичними поняттями, а не юридичними.

Разом з тим слід пам’ятати, що однією з основних цілей регулювання сімейних відносин, відповідно до частини другої статті 1 Сімейного кодексу України, є утвердження почуття обов’язку перед батьками. 

Про правові аспекти дотримання обов’язку дітей щодо піклування про своїх батьків консультують фахівці Регіонального центру  з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Полтавській області: 

Обов’язок повнолітніх дітей піклуватися про своїх непрацездатних батьків закріплений у Сімейному кодексі України. Так, відповідно до статті 202 Сімейного кодексу, повнолітні дочка, син зобов’язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги. Звертаємо увагу, що обов’язок виплачувати аліменти батькам може бути покладено лише на повнолітніх дітей; потреба матеріальної допомоги полягає в тому, що батьки не мають можливості забезпечити своє гідне існування у зв’язку із відсутністю пенсій чи їх низького розміру, а також у зв’язку із відсутністю у них інших джерел існування.

Відповідно до чинного законодавства непрацездатними визнаються особи, які досягли пенсійного віку (чоловіки – 60 років, жінки – 55 років) та інваліди I, II та III груп (стаття 1 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»).

Варто зазначити,що позов про стягнення аліментів може бути пред’явлений:до одного з дітей; до кількох з дітей; до всіх дітей разом. У випадку пред’явлення позову до одного з дітей, суд за власною ініціативою має право притягнути до участі у справі інших дітей, незалежно від того пред’явлено до них позов чи ні.

Слід зазначити, що якщо мати, батько були позбавлені батьківських прав і ці права не були поновлені, обов’язок утримувати матір, батька у дочки, сина, щодо яких вони були позбавлені батьківських прав, не виникає.

Дочка, син крім сплати аліментів зобов’язані брати участь у додаткових витратах на батьків, викликаних тяжкою хворобою, інвалідністю або немічністю.

Суд визначає розмір аліментів на батьків у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) з урахуванням матеріального та сімейного стану сторін. При визначенні розміру аліментів та додаткових витрат суд бере до уваги можливість одержання утримання від інших дітей, до яких не пред’явлено позову про стягнення аліментів, дружини, чоловіка та своїх батьків.

При призначенні розміру аліментів судом враховуються всі заслуговуючи на увагу інтереси сторін: непрацездатність батьків та їх потреба у матеріальній допомозі, матеріальне становище дітей, догляд дітей за батьками тощо. Також до уваги приймається отримання батьками пенсії, державних пільг, субсидій, наявність в батьків майна, що може приносити дохід тощо.

Отже, в кожному конкретному випадку суд враховує всі види заробітку чи доходу як дітей так і батьків, залежно від цих обставин і визначається розмір аліментів. Суд має право встановлювати розмір аліментів повністю чи частково, як в твердій грошовій сумі, так і в частці від заробітку (доходу). На вибір способу визначення розміру аліментів можуть впливати різні обставини: мінливість і нестабільність доходу, проживання за кордоном, одержання частини доходу в натуральній формі тощо.

Звертаємо увагу, що обов’язок опікуватися батьками може покладатися не лише на повнолітніх сина, дочку, а й на малолітніх або неповнолітніх дітей. Щоправда, такі можливості досить обмежені законом. Так, статтею 206 Сімейного кодексу України в передбачено, що у виняткових випадках, якщо мати, батько є тяжко хворими, інвалідами, а дитина має достатній дохід (заробіток), суд може постановити рішення про стягнення з неї одноразово або протягом певного строку коштів на покриття витрат, пов’язаних з лікуванням та доглядом за ними.

Специфіка аліментного обов’язку повнолітніх дітей відносно своїх непрацездатних і нужденних батьків полягає в безпосередньому зв’язку аліментних виплат з минулою поведінкою батьків щодо дітей, адже саме батьки виховують, годують, одягають дитину, забезпечують розвиток дитини та здійснюють загальний догляд за нею. Тому було б несправедливим покласти на дітей, які не одержали такого догляду від батьків, обов’язку їх утримувати.

Відповідно до норм чинного законодавства дочка, син можуть бути звільнені судом від обов’язку утримувати матір, батька та обов’язку брати участь у додаткових витратах, якщо буде встановлено, що мати, батько ухилялися від виконання своїх батьківських обов’язків. У виняткових випадках суд може присудити з дочки, сина аліменти на строк не більш як три роки.

Такий строк обумовлений відсутністю законодавчо закріпленого обов’язку у дітей щодо довічного утримання батьків, які не виконували своїх батьківських обов’язків. Разом з тим, при наявності виняткових умов, таких як, високий матеріальний рівень дітей, чистосердечне розкаяння батьків (батька, матері), законодавець передбачив можливість присудження таких аліментів.

Під ухиленням батьків від виконання своїх обов’язків маються на увазі наступні обставини: коли вони не піклувалися про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечували необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно вплинуло на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкувалися з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надавали дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяли засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляли інтересу до її внутрішнього світу; не створювали умов для отримання нею освіти. Водночас зазначені чинники, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов’язками.

Таким чином, суд навряд чи звільнить повнолітню дитину від обов’язку утримувати батька або матір, якщо визнає, що така особа у минулому не виконувала своїх батьківських обов’язків унаслідок душевної хвороби, недоумства чи іншого тяжкого захворювання (звісно, крім хронічного алкоголізму чи наркоманії) або з інших не залежних від неї причин.

Аліментне зобов’язання відіграє важливу роль у системі сімейних стосунків. Ним встановлюється матеріальне підґрунтя існування тих членів сім’ї, які потребують допомоги внаслідок певних обставин. Поняття аліментного зобов’язання дещо ширше за поняття „аліменти”. Аліментне зобов’язання – це правовідносини по наданню утримання, в основі якого лежить родинний зв’язок між членами сім’ї та ряд обставин, які впливають на виникнення, існування та припинення цих правовідносин.

Нагадуємо, що Регіональний центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Полтавській області працює за адресою: м. Полтава, вул. Європейська (Фрунзе), 37/40.

Цілодобово функціонує єдиний телефонний номер системи безоплатної правової допомоги – 0 800 213 103. Дзвінки зі стаціонарних та мобільних телефонів в межах України безкоштовні. 

Джерело: http://np.pl.ua/2017/11/obovyazok-ditej-utrymuvaty-batkiv/ 

середа, 25 жовтня 2017 р.

В українській шкільній освіті зміниться все. 15 тез нового закону про освіту


Ухвалений Верховною Радою 5 вересня 2017 року Закон «Про освіту» започатковує масштабні реформи у галузі, яка досі мало змінилася з радянських часів. Власне, і чинний закон про освіту ухвалювали ще в радянські часи – навесні 1991. Відтоді він зазнав безліч змін.

Робота над новим законом тривала понад три роки. Отже, які зміни відбудуться в освіті? 

1. Не просто знання, а вміння 

Від практики напаковування дітей великим обсягом інформації і навчання за принципом «зазубрив – відповів – забув» українська освіта, насамперед шкільна, має перейти до розвитку у дітей компетентностей. Нова українська школа має розвивати у дітей «читання з розумінням, уміння висловлювати свою думку усно і письмово, критичне та системне мислення, здатність логічно обґрунтовувати позицію, творчість, ініціативність, вміння конструктивно керувати емоціями, оцінювати ризики і приймати рішення, вирішувати проблеми, здатність співпрацювати з іншими».

Власне, велика частина закладених у законі норм підпорядкована саме цій меті, для досягнення якої закладам освіти, педагогам, батькам і самим здобувачам освіти надається велика свобода дій. 

2. Трирівнева 12-річна школа 

Діти йтимуть до школи, як правило, у 6-річному, але в будь-якому разі не пізніше 7-річного віку і вчитимуться 12 років.

Середня освіта поділятиметься на початкову (4 роки, 1-4 класи), базову (5 років, 5-9 класи) і профільну (3 роки, 10-12 класи). Починаючи з 5 класу діти вчитимуться в гімназіях, а після закінчення 9 класу продовжуватимуть навчання у ліцеях (закладах старшої або профільної школи) або ж здобуватимуть професійну освіту.

Після закінчення кожного рівня знання учнів перевірятимуть за допомогою державної підсумкової атестації. Після 4 класу це буде моніторинг, а після 9 – повноцінне зовнішнє незалежне оцінювання.

Початкова школа може мати найрізноманітніші форми: один чи кілька класів з учнями одного чи різного віку, з одним або кількома вчителями. Закон також дозволяє роботу початкової школи «в будь-якій іншій формі, яка буде найбільш зручною та доцільною для забезпечення здобуття дітьми початкової освіти відповідно до стандарту початкової освіти».

Ліцеї матимуть академічне або професійне спрямування, або ж в одному ліцеї будуть класи різних спрямувань. В академічних ліцеях учні зможуть глибоко підготуватися до вищої освіти, у професійних – здобути середню освіту і, водночас, першу професію. Освіта в них триватиме три роки замість нинішніх двох. Додатковий рік навчання зніме проблему катастрофічної нестачі часу й перевантаження старшокласників у нинішній дворічній старшій школі.

Кожен ліцей буде окремою юридичною особою і, як правило, розміститься в окремому приміщенні. Ліцеї задумані не просто як старші класи звичайної школи, а як окремі заклади. Причому, досить великі, де в кожній паралелі є принаймні по 4-5 класів, кожен зі своєю спеціалізацією. А отже, їх буде значно менше, ніж нинішніх 11-річних шкіл. Відповідно і перехід до таких ліцеїв відбуватиметься не так непомітно як зараз – випускники 9 класів складатимуть ЗНО, і за їх підсумками вступатимуть до обраних ліцеїв на конкурсних засадах.

До інших шкіл дітей зараховуватимуть без конкурсу - за винятком ситуацій, коли заяв на навчання в школі більше, ніж місць (у такому разі пріоритет надаватиметься дітям, які живуть на території обслуговування цієї школи).

Нова система запроваджуватиметься поступово, щоб не сказати дуже повільно. Початкова школа запрацює з 1 вересня 2018 року, базова - з 1 вересня 2022 і профільна – з 1 вересня 2027. Проте закон містить опцію запровадження профільного трирічного навчання й раніше – як в окремих закладах, так і по всій країні. В міністерстві освіти й науки не виключають пришвидшення реформи і введення повноцінної 12-річки вже з 1 вересня 2022-23 років.

Такий варіант можливий, якщо суспільство в перші роки реформи усвідомить її важливість, а освітня й бюджетна системи будуть цілком готові до змін. 

3. Професійна освіта 

Закінчивши 9 класів, діти зможуть навчатися в професійних коледжах, здобуваючи професію як одночасно зі здобуттям повної вищої освіти, так і без нього. 

4. Трирічний бакалаврат і дворічна магістратура 

Для отримання диплому бакалавра студенти вчитимуться не чотири, а три роки. Натомість навчання в магістратурі стане довшим і триватиме два роки, зараз - півтора. Вступ у магістратуру здійснюватиметься за підсумками ЗНО. 

5. Автономія шкіл і більша свобода вчителя 

Заклад освіти може здійснювати освітню діяльність одночасно на різних рівнях освіти та за різними видами освіти, створювати для цього структурні підрозділи. Тобто, теоретично, може існувати заклад, що об’єднує дитсадок, початкову школу, гімназію, ліцей, університет, професійний коледж і музичну чи художню школу. Треба лише отримати відповідні ліцензії і пройти акредитацію.

Заклади освіти зможуть утворювати з іншими юридичними особами освітні, освітньо-наукові, наукові, освітньо-виробничі та інші об’єднання.

Всі заклади освіти – від садочків до університетів – отримають значно більше свободи. Досі (з 2014 року) автономію мали лише виші.

Тепер же школи, дитсадки та інші заклади освіти всіх форм власності будуть мати самоврядні колегіальні органи – наглядові (піклувальні) та педагогічні ради, батьківські ради тощо – які прийматимуть найважливіші рішення. До складу наглядової (піклувальної) ради, якій засновник може делегувати свої повноваження, не можуть входити працівники цього закладу освіти і ті, хто в ньому навчається.

Директор школи чи дитсадка обиратиметься на 6 років конкурсною комісією у складі представників інших шкіл, місцевої влади, викладачів педагогічних вишів та громадськості. Для участі в конкурсі треба вільно володіти державною мовою і мати вищу освіту, але засновники мають право встановлювати й додаткові кваліфікаційні вимоги до кандидатів.

Директор самостійно братиме на роботу своїх заступників та інших педагогічних працівників. Освітній заклад має право оголосити конкурс на будь-яку вакансію, але головне, що призначення відбуватимуть без погодження з місцевою владою, яке потрібне зараз.

Заклади освіти та педагоги самостійно формуватимуть навчальні програми, які за поданням педагогічної ради затверджуватиме керівник закладу. Єдина вимога – їх відповідність державним стандартам освіти, прийнятим міністерством освіти й науки.

Учитель зможе вільно працювати за власною програмою і обирати форми донесення матеріалу до дітей. Водночас, міністерство розроблятиме типові програми для тих учителів, які не хочуть чи не можуть розробити власні.

Закон скасовує процедуру атестації шкіл та право місцевих управлінь освіти на їх інспектування.

Самі інспекції ліквідують, а працівники методкабінетів займатимуться замість перевірок підтримкою й допомогою закладам освіти. Перевірятиме ж ці заклади лише Державна служба якості освіти. Плановий аудит закладу, що включатиме перевірку дотримання ліцензійних умов, відбуватиметься раз на 10 років. 

6. Директором можна бути не більше 12 років 

Обмеження терміну перебування однієї людини на посаді керівника пошириться з вишів на всі заклади освіти. Довічних директорів шкіл більше не буде. Людина зможе обиратися на посаду директора не більше двох шестирічних термінів поспіль, а потім зможе працювати на іншій посаді в цій же школі або претендувати на директорство в іншій. 

7. Більша зарплата вчителів 

Посадовий оклад учителя найнижчої категорії становитиме три мінімальних зарплати. Цього рівня досягатимуть поступово, до 2023 року. Якби її запровадили негайно, такий оклад становив би 9600 гривень, а з різними надбавками вчителі заробляли б іще більше. Проте для цього треба було б знайти мінімум 87 мільярдів бюджетних гривень, що нереально.

Коли автори закону закладали цю норму, мінімальна зарплата дорівнювала прожитковому мінімуму для працездатних осіб. Однак, з 1 січня 2017 року, вже після голосування закону в першому читанні, мінімальну зарплату встановили в розмірі двох мінімумів: 3200 гривень замість 1600, тож вартість освітнього законопроекту зросла на десятки мільярдів.

Тому до другого читання освітній комітет Верховної Ради вніс до тексту поправку, замінивши три мінімальних зарплати на чотири прожиткових мінімуми (на сьогодні 6736 гривень). Однак під час розгляду закону на пленарному засіданні з подачі Юлії Тимошенко поправку провалили.

І хоча на поступове підняття зарплати дається 5 років, все одно виконати цю норму, м’яко кажучи, складно. Тож якщо закон підпише Президент, і він набуде чинності, його зарплатні норми вочевидь все одно переглянуть під час прийняття бюжету-2018. Зарплата вчителів зросте, але наскільки – сказати складно.

Зарплата науково-педагогічного працівника найнижчої кваліфікації буде принаймні на 25% більшою, ніж зарплата вчителя найнижчої категорії. Оклад працівника кожної наступної категорії має підвищуватися принаймні на 10%. 

8. Добровільна сертифікація вчителів 

Всі педагогічні й науково-педагогічні працівники, як і зараз, мають обов’язково підвищувати кваліфікацію, але ця процедура зазнає докорінних змін. Ці послуги зможуть надавати різні державні, комунальні та приватні установи, а також громадські організації, які матимуть відповідну ліцензію. Вчитель сам обиратиме, де йому підвищувати кваліфікацію, це може бути й кілька різних установ, сумарний час навчання в яких має становити не менше 150 годин на 5 років.

Замість підвищення кваліфікації учитель може з власної ініціативи пройти добровільну сертифікацію на знання предмету і володіння сучасними освітніми методиками. Пройшовши таку сертифікацію, вчитель отримає на три роки сертифікат і 20% надбавку до зарплати, а також зможе навчати інших педагогів. 

9. Інклюзивне навчання і перепрофілювання інтернатів 

Закон заохочує навчання дітей з особливими потребами, сиріт та дітей зі складних родин у звичайних школах. За заявами батьків дітей з особливими потребами школи мають створювати спеціальні класи, де такі діти могли б навчатися. Якщо це необхідно, діти з особливими потребами можуть іти в школу пізніше й навчатися довше.

Дітям з вадами слуху створять умови для навчання мовою жестів.

До 31 грудня 2021 року всі школи-інтернати мають стати або звичайними школами, дитсадками чи іншими закладами освіти, доступними для всіх дітей, або дитячими будинками в системі мінсоцполітики. Рішення про долю кожного інтернату прийматимуть обласні та Київська міська ради. 

10. Освітні округи 

Різні заклади освіти в межах певної території (включно з закладами позашкільної освіти, культури, фізкультури) становитимуть єдиний освітній округ, своєрідним центром якого стане опорна школа, зручно розташована для підвозу дітей з інших населених пунктів і забезпечена кваліфікованими кадрами та сучасним обладнанням. 

11. Українська мова 

Освітній процес в усіх закладах освіти відбуватиметься українською мовою. Представники національних меншин мають право навчатися в окремих групах дитсадків та класах початкової школи, в яких, крім української, буде використовуватися в освітньому процесі мова відповідної меншини.

Починаючи з 5 класу, вся освіта відбуватиметься українською мовою, винятки можливі лише для представників корінних народів (перш за все кримських татар), які можуть зберігати двомовне навчання до закінчення старшої школи.

Для першокласників така система запрацює з 1 вересня 2018 року, а для тих, хто почав учитися в школах з мовою національних меншин раніше, - з 1 вересня 2020 року, причому впродовж цих трьох років у школах з навчанням мовами меншин буде поступово збільшуватися кількість предметів, що викладаються українською.

Вивчення української мови стає обов’язковим в усіх закладах освіти (включаючи виші, в багатьох із яких таке викладання припинили на підставі закону «Про вищу освіту»).

У закладах освіти, відповідно до освітньої програми, можуть викладатися одна або кілька дисциплін двома та більше мовами - державною мовою, англійською мовою, іншими офіційними мовами Європейського Союзу. Варто відзначити, що серед 24 мов ЄС є і мови деяких нацменшин України – румунська, угорська, польська, болгарська, словацька тощо.

Російська ж мова до мов ЄС не належить, тому навіть окремі предмети чи дисципліни (окрім, власне, курсу російської мови) не зможуть викладатися російською ні в базовій чи профільній школі, ні у музичних або художніх школах, ні в університетах чи професійних коледжах.

А рівень захисту прав меншин у новому законі все одно значно вищий, ніж рівень захисту українців у тій же Румунії чи Угорщині, не кажучи вже про Росію. 

12. Інформаційна прозорість 

Кожен заклад освіти зобов’язаний розмістити у відкритому доступі на своєму сайті (чи сайті засновника) всю важливу інформацію про свою діяльність.

До такої інформації закон, зокрема, відносить статут, ліцензії, сертифікати про інституційну акредитацію та акредитацію програм, структуру та органи управління закладу, кадровий склад, освітні програми, мови освітнього процесу, вакансії й конкурси, матеріально-технічне забезпечення, наявність гуртожитків, місць у них та розмір оплати за проживання, результати моніторингу якості, річний звіт, правила прийому, умови доступності для осіб з особливими потребами, розмір плати за навчання, перелік і вартість додаткових послуг тощо.

Обов’язково має оприлюднюватися кошторис і фінансовий звіт про надходження та використання всіх отриманих коштів, інформацію про перелік товарів, робіт і послуг, отриманих як благодійна допомога, із зазначенням їх вартості, а також про кошти, отримані з інших джерел, не заборонених законодавством. 

13. Академічна доброчесність 

Закон зобов’язує учасників освітнього процесу дотримуватися академічної доброчесності.

Порушеннями академічної доброчесності вважаються плагіат, самоплагіат (коли людина видає свої старі наукові результати за нові), фабрикація чи фальсифікація даних, списування, обман, хабарництво та необ’єктивне оцінювання.

Порушнику доброчесності загрожує відмова у присудженні наукового ступеня чи звання, позбавлення вже присуджених ступенів, звань, кваліфікаційних категорій, позбавлення права обіймати певні посади. Учнів і студентів за порушення доброчесності можуть направити на перескладання іспиту, контрольної тощо, повторне проходження курсу, позбавити стипендії чи пільг або відрахувати з навчального закладу. 

14. Більше джерел фінансування 

Держава, як і зараз, виділятиме місцевим бюджетам субвенцію на загальну середню освіту, в тому числі й на здобуття середньої освіти в професійно-технічних закладах. Професійну складову цих закладів фінансуватимуть переважно регіональні бюджети.

Держава фінансуватиме навчання на бюджетних місцях у вишах та підготовку фахівців дефіцитних робітничих професій в системі профтехосвіти.

Місцева влада й органи самоврядування мають створити належні умови для роботи закладів освіти, у т.ч. забезпечити їх приміщеннями та організувати підвезення дітей із сусідніх сіл до опорних шкіл.

Дошкільна і позашкільна освіта фінансуватиметься переважно з місцевих бюджетів, які завдяки децентралізації за три роки зросли більш ніж удвічі. При цьому дитсадки, а також приватні школи, які обґрунтують вартість навчання, отримають додаткові гроші на кожну дитину з держбюджету.

Загалом же кожен заклад освіти матиме право отримувати гроші з бюджетів різних рівнів, а також із будь-яких джерел, не заборонених законом. Освітні заклади матимуть право отримувати добровільні пожертви, гранти, дивіденди, допомогу від батьків, приватних партнерів тощо, надавати платні послуги, продавати вироблену в майстернях чи виробничих підрозділах продукцію тощо. Кошти кожен заклад зможе вільно витрачати на свою статутну діяльність, а тимчасово вільні гроші зможе розміщувати в державних банках. 

15.Щоб закон запрацював повною мірою, потрібно ухвалити ще багато документів 

Закон «Про освіту» - базовий документ, який містить посилання на інші закони (з яких прийнято лише закон «Про вищу освіту») та підзаконні акти.

Щоб реформа запрацювала на повну силу, необхідно чимшвидше ухвалити закони про середню освіту, про професійну освіту, зміни до Податкового та Митного Кодексів, що зменшать податковий тягар із закладів освіти та інші акти, а також утворити чи реорганізувати органи управління, передбачені новим освітнім законодавством.

Отже, ухвалення нового закону про освіту – далеко не останній, але визначальний крок на шляху освітньої реформи, який визначає її головний зміст і спрямованість. У будь-якому разі на освіту чекають зміни, результати яких зможемо оцінити лише з роками 

Тарас Шамайда, співкоординатор Руху добровольців «Простір свободи» 
Джерело: http://texty.org.ua/pg/article/editorial/read/79487/U_shkilnij_osviti_zminytsa_vse_15_tez

середа, 18 жовтня 2017 р.

В Європейський день боротьби з торгівлею людьми у ЗОШ №1 міста Горішні Плавні відбулися просвітницькі заходи


18 жовтня, з нагоди Європейського дня боротьби з торгівлею людьми, у загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №1 міста Горішні Плавні (Полтавська область) відбулися інформаційно-просвітницькі заходи.

Зокрема, для учнів 8-го класу проведено інформаційну акцію «Торгівля людьми ближче, ніж може здаватися».

З учнями 11-го класу, які невдовзі стануть випускниками, проведено інформаційні акції «Торгівля людьми – не вигадка» та «Якщо ви збираєтесь за кордон».

Під час інформаційно-просвітницьких заходів з учнями обговорили проблему торгівлі людьми та ознайомили їх із правилами особистої безпеки. Діти отримали інформацію про Національну «гарячу» лінію з питань протидії торгівлі людьми. Зателефонувавши на цілодобові номери 0-800-500-335 (зі стаціонарних) або 386 (з мобільних), можна отримати консультацію безкоштовно, анонімно і конфіденційно.

Крім цього, відбулася зустріч із представниками шкільної соціально-психологічної служби. Заплановано проведення для учителів і батьків інформаційно-просвітницьких заходів щодо профілактики потрапляння у ситуації торгівлі людьми.

Методичний і роздатковий матеріал надано громадською організацією «Ла Страда – Україна» (м. Київ). Заходи провели тренер НТМ «Ла Страда – Україна» і директор ГО «Центр «РОДІС» Лілія Дмитренко та член регіональної мережі НТМ і керівник організаційного сектору ГО «Центр «РОДІС» Катерина Цехла.

Дякуємо заступнику директора з виховної роботи ЗОШ І-ІІІ ступенів №1 Наталії Манько за активну участь і організаційну допомогу.

Інформаційно-просвітницькі заходи з нагоди Європейського дня боротьби з торгівлею людьми відбулися за підтримки відділу освіти Горішньоплавнівської міської ради.

Фотозвіт

вівторок, 10 жовтня 2017 р.

Санітарні лікарі - про користування комп'ютерами та телефонами


Що робити, якщо комп’ютер — це ваша робота або ще гірше — життя? Як не втратити здоров’я, при цьому продовжуючи щоденне спілкування з комп’ютером? Відповіді на ці запитання існують. Єдине правильне розв’язання проблеми — це профілактика.

Існують чотири основні шкідливі чинники впливу комп’ютера: навантаження на зір, вимушена поза, навантаження на психіку, випромінювання.

Безумовно, найбільші ризики виникають для нашого органа зору. Якщо ви постійно працюєте за комп’ютером, то ризикуєте стати короткозорим, тому профілактичні вправи для очей просто необхідні, і на цьому ми загострюємо особливу увагу.

Вправи для очей займають декілька хвилин і дуже прості, але вкрай необхідні. Зарядка для очей: міцно заплющити очі на 10 секунд, потім активно поморгати 5—10 секунд, зробити декілька кругових рухів очима, кілька разів поміняти фокус: спочатку подивитися на будь-яку точку поруч, а потім удалину, наприклад, на пташку в небі. Якщо ви вдома, то побалуйте свої очі: візьміть остиглий заварений чайний пакетик і покладіть на очі хвилин на 10.

Очі необхідно берегти, адже найбільше інформації ми отримуємо саме через них. Якщо ми добре бачимо, то це приносить величезну радість кожному з нас.

Для дітей повинен бути чітко лімітований час роботи з комп’ютером, планшетом. Тривалість безперервної роботи перед екраном комп’ютера не повинна перевишувати для учнів 10—11 класів на першій годині занять 30 хв., на другій годині занять — 20 хв.; для учнів 8—9 класів — 20—25 хв.; для учнів 6—7 класів — 20 хв.; для учнів 2—5 класів — 15 хв. Дитина старшого дошкільного віку може проводити за комп’ютером не більше 10-25 хвилин, після чого необхідно зробити перерву і невелику гімнастику для очей.

Якщо в малюка проблеми із зором, то сідати за монітор йому можна тільки в окулярах. У жодному разі не дозволяйте дитині працювати за комп’ютером у темряві. Розмістіть дисплей так, щоб світло з вікна не падало на екран і не засліплювало. Простежте, щоб відстань від дитячих очей до екрана становила не менше 50—70 см: чим більший монітор, тим далі.

І пам’ятайте: комп’ютер не є основною причиною розвитку короткозорості в дітей. Величезну роль відіграють спадковість, час, проведений перед телевізором, і читання в темряві. При грамотному підході до організації робочого місця дитини її зору нічого не загрожує.

Друге — робоча поза.

Постійна сидяча робота за комп’ютером, безумовно, сприяє захворюванням хребта. Остеохондроз, порушення осанки і навіть сколіоз — це неминучі хвороби для таких людей. Тому важливо подбати про профілактику цих захворювань.

Необхідно постійно стежити за поставою. Коли сидите, поперек повинен спиратися на спинку стільця — це знижує навантаження на хребет. Намагайтеся не перебувати понад годину в одній позі. По можливості доповніть режим дня зарядкою. Пам’ятайте, що ходьба по сходах добре розминає затерплі м’язи попереку.

У боротьбі з шийно-грудним остеохондрозом допоможе нескладна вправа. З’єднайте руки на потилиці, одночасно руками нахиляйте голову вперед, а голову, навпаки, намагайтеся відкинути назад. При цьому тренуються м’язи шиї, і зменшується небезпека остеохондрозу.

Довготривала сидяча робота за комп’ютером сприяє розвитку геморою. Його провокують також хронічні запори, ожиріння, підвищений інтерес до алкогольних напоїв, тютюнопаління, любов до копчених, гострих, солоних та пряних страв, запальні захворювання в ділянці малого тазу та багато інших факторів. Тому для профілактики геморою необхідно організувати раціональне харчування, обмежити вживання алкогольних напоїв і гострої їжі, контролювати випорожнення, фізичні вправи, дотримуватися особистої гігієни. Але найнадійніший принцип профілактики — це регулярний рух, піші прогулянки.

Ще відомий філософ Арістотель стверджував: «Ніщо так не виснажує і не руйнує людини, як тривала фізична бездіяльність». Тому обов’язково рухаємось і слідкуємо за дотриманням режиму роботи за комп’ютером.

Щодо дітей, то, сидячи за комп’ютером, дитина дивиться з певної відстані на екран і одночасно тримає руки на клавіатурі або приладах управління. Це змушує її зайняти певну позу і не змінювати її до кінця гри. Простежте, щоб кисті рук малюка знаходилися на рівні ліктів, а зап’ястки — на опорній планці.

Також необхідно зберігати прямий кут (90 градусів) в області суглобів. І, звичайно, урізноманітнюйте дозвілля дитини: вона повинна грати в рухливі ігри, гуляти, займатися спортом. Не дозволяйте малюкові перекушувати за комп’ютером: ця шкідлива у всіх сенсах звичка може залишитися на все життя.

Облаштуйте правильно робоче місце.

Комп’ютерне крісло повинне відповідати зросту дитини, мати високу спинку та підлокітники. Встановлювати крісло потрібно на таку висоту, щоб погляд був спрямований у центральну частину монітора. Зверніть увагу на освітлення комп’ютерного столу: лампа повинна бути досить яскравою, але не сліпити.

Не рекомендовані крісла, які обертаються. Налаштуйте монітор — оптимальну яскравість, контрастність. Прослідкуйте, щоб за замовчуванням стояв досить великий шрифт, а на робочому столі була встановлена картинка у спокійних кольорах.

Третій за важливістю чинник — навантаження на психіку.

Робота за комп’ютером вимагає не меншої зосередженості, ніж керування автомобілем, потребує величезної напруги (особливо у дітей). І все ж психічне навантаження можна зменшити.

По-перше, під час роботи (повторімося ще раз) необхідно робити перерви, а по-друге, треба стежити за змістовність ігор. Найлегшим для дитячого сприйняття є статичне велике кольорове зображення в супроводі звуку. Досить безпечно розглядати картинки або фотографії в супроводі дикторського тексту. Важче для психіки й очей сприймається малювання на комп’ютері: тут звук не грає відволікаючої ролі, а всю роботу виконують очі.

Напружуючи зір, малюк напружується сам. Усе це відбувається і під час читання з екрану тексту, тому пошук інформації в Інтернеті потрібно дозувати.

Ну і нарешті справжні шкідники — ігри, що містять рух зображення на високій швидкості і дрібні елементи. Перевтому і напругу дитячого організму після таких тривалих ігор зняти дуже нелегко. У Японії вчені досліджували наслідки багатогодинного перебування дітей у віртуальному інформаційному просторі, зокрема під час багатогодинної комп’ютерної гри. Результати цих досліджень вражають: у дітей, які грають у комп’ютерні ігри, можуть з’являтися хронічні зміни в розвитку головного мозку.

Комп’ютерні ігри стимулюють лише ті частини головного мозку, які відповідають за зір та пересування, і не допомагають у розвитку інших його важливих ділянок: не розвиваються лобні долі, що відповідають за поведінку, тренування пам’яті, емоції, навчання. Ці частини мозку повинні розвинутися до досягнення дорослого віку.

Наступний чинник — випромінювання.

Більшість людей боїться радіації від комп’ютерного монітора. Але в сучасних моніторах вжито всі заходи безпеки: того, що називається радіацією (гамма-промені і нейтрони), монітор взагалі не виробляє. У ньому просто немає пристроїв із настільки потужною енергією.

Також нічого не випромінює системний блок. Але ви, напевно, помітили, що ніде в квартирі пил не скупчується з такою швидкістю, як на комп’ютерному столі. Річ у тому, що на електронно-променевій трубці кінескопа потенціал у 100 разів вищий за напругу в мережі. Сам по собі потенціал не є небезпечним, але він створюється між екраном дисплея і обличчям того, хто сидить перед ним, і розганяє осілі на екран пилинки до величезних швидкостей. Ці порошинки летять на всі боки і осідають на комп’ютерний стіл і обличчя дитини.

Отже, необхідно постійно зменшувати кількість пилу в приміщенні за допомогою вологого прибирання. А малюка, який встав із-за комп’ютерного столу, потрібно вмити прохолодною водою або витерти обличчя вологою серветкою.

Також у приміщенні, де працює комп’ютер, змінюється рівень вологості повітря. Як дорослі, так і діти можуть болісно реагувати на такі зміни: у них може з’явитися сухість у горлі, покашлювання і навіть проблеми з дихальною системою. Тому щодо цього також існують відповідні вимоги та поради.

По-перше, новий комп’ютер потрібно ввімкнути в добре провітрюваному приміщенні і залишити там на кілька годин, тому що новий пластик, плати та інші деталі при нагріванні виділяють величезну кількість шкідливих хімічних речовин.

Необхідно постійно дбати про провітрювання приміщень, де ви працюєте зі старим комп’ютером. Частіше робіть вологе прибирання. Бажано мати в приміщенні, де працюєте з комп’ютером, акваріум або штучний водопад, але найкраще — іонізатор повітря, який корисний навіть для тих, у кого комп’ютера немає. Комп’ютер потрібно розміщувати в кутку чи задньою стінкою до стіни. Температура повітря в кімнаті повинна бути 19—21 градус, відносна вологість — 40—60 відсотків.

Шкідливий вплив мобільного телефону

З моменту винаходу мобільного телефону виникло занепокоєння з приводу можливих негативних наслідків для здоров’я у результаті впливу високочастотних і надвисокочастотних електромагнітних полів. Як у світі, так і в Україні за останні 15 років було проведено кількасот досліджень радіочастотних полів, зокрема наслідків впливу сигналів мобільних пристроїв та мережевих елементів на людину.

У результаті Всесвітньою організацією охорони здоров’я (ВООЗ) офіційно визнано: «Жодна з проведених останнім часом експертиз не підтвердила, що радіочастотні поля, створені мобільними телефонами або базовими станціями, негативно позначаються на здоров’ї людей».

Однак дослідження, які проводились у світі, вказують на підвищений ризик розвитку невроми слухового нерва і деяких пухлин мозку в людей, які використовують мобільні телефони протягом понад 10 років. Крім того, є достовірні дані про те, що використання мобільних телефонів під час керування автомобілями значно підвищує ризик дорожньо-транспортних пригод.

Річ у тому, що наш мозок поглинає значну частину електромагнітної енергії, яку випромінює телефон для того, щоб зв’язатися з базовою станцією зв’язку. Як пояснюють фахівці в галузі радіобіології, мозок у цьому разі ніби виконує функцію частини антени.

Подібні випромінювання раніше відчували на собі лише професіонали, які займаються спеціальною апаратурою, пристроями й радіоустаткуванням, однак і умови роботи в них були спеціальними, включно з суворим медичним обстеженням і захисним обладнанням.

Що відбувається зі звичайними людьми при таких діях і що з ними станеться у майбутньому, сказати поки ніхто не може. Проте вже сьогодні ясно, що люди, які часто користуються мобільним телефоном, входять до групи ризику. І найгірше, що це стосується наших дітей. Більшості батьків не прийде в голову дозволяти дитині сидіти дуже близько біля телевізора або притулятися до працюючої мікрохвильової печі, а ось стільникові телефони вони дітям купують, причому не просто для зв’язку, а з безліччю абсолютно зайвих функцій — наприклад, з іграми.

Даних про те, скільки часу на добу можна користуватися стільниковим телефоном і в якому режимі краще це робити, у дослідників поки що немає. А між тим мозок у дитини влаштований так, що він більш сприйнятливий до випромінювання телефона, ніж у дорослої людини. Телефон діти зазвичай підносять ближче до вуха, ніж дорослі, а багато буквально притискають його до вушної раковини — адже вона у них м’яка, тому дозволяє це робити. У результаті мозок дитини поглинає в кілька разів більшу кількість випромінюваної телефоном енергії.

На думку багатьох фахівців, у дітей, які постійно користуються «мобільниками», можуть відбуватися негативні зміни в структурі клітин головного мозку. Звідси зниження уваги, послаблення пам’яті, порушення сну і нервозність, погіршення розумових здібностей, схильність до епілептичних реакцій і стресів.

Серед захворювань, які можуть розвинутися на цьому ґрунті в майбутньому, називають дуже важкі й небезпечні: хвороба Альцгеймера, різні пухлини мозку, депресії різного ступеня тяжкості, набуте недоумство, шизофренія та інші руйнівні процеси в структурі головного мозку. Особливо вірогідним стає розвиток цих захворювань, якщо діти користуються телефоном у ранньому віці — від 5 до 10 років.

Що ж нам робити сьогодні, щоб зменшити ту шкоду, яку може принести використання стільникового телефона, і при цьому продовжувати користуватися цим приладом? Купуючи стільниковий телефон, вибирайте той, у якого мінімальний рівень випромінювання. Якщо у телефона є зовнішня антена, не варто без особливої потреби додавати до неї підсилювачі.

Обсяг випромінювання зменшується також при використанні гарнітури. Телефон у цьому разі краще тримати в кишені верхнього одягу або в сумці, але не в кишені штанів (близько до репродуктивних органів) або на ремінці, надягнутому на шию. Якщо ви часто їздите в автомобілі, то встановіть зовнішню антену — так ви зменшите опромінення і поліпшите зв’язок.

Намагайтеся не вести телефонних розмов у тих місцях, де важко встановити зв’язок. Намагаючись знайти базову станцію, телефон буде збільшувати потужність сигналу, боротися з перешкодами, і ваш мозок отримає в кілька разів більше випромінювання, ніж у місцях зі стійким прийомом. Максимальним випромінювання буває саме при встановленні зв’язку, тому не тримайте трубку близько до вуха, поки випромінювана потужність не зменшиться — хоча б перші 5—10 секунд.

Обмежте до мінімуму використання мобільного телефону маленькими дітьми, а краще взагалі не давайте їм стільникових телефонів. Діти 5—8 років переважно перебувають під вашим контролем, і навіть старшу дитину краще зайвий раз проконтролювати особисто, ніж наражати її здоров’я і розвиток на небезпеку.

Мозок дитини активно росте і розвивається, вбираючи всі впливи навколишнього середовища, а її черепна коробка набагато тонша, ніж у дорослої людини. Звичайно, якщо телефон використовується дитиною декілька хвилин на день для того, щоб домовитися про зустріч із друзями, то це навряд чи можна вважати приводом для занепокоєння.

У нічний час стільниковий телефон потрібно вимикати, якщо, звичайно, ви не є людиною певної професії і не чекаєте важливих дзвінків саме вночі. Стільниковий телефон, працюючи вночі в режимі очікування, здатний порушувати фази сну. Якщо ви користуєтесь ним як будильником, то перевірте функції — сьогодні у більшості телефонів будильник спрацьовує, навіть якщо апарат вимкнений.

Таким чином, використовувати мобільні телефони потрібно також із обережністю, щоб обмежити негативний вплив на організм, особливо дитячий.

Тож у сучасному житті кожному необхідно навчитись правильно використовувати персональні комп’ютери, ноутбуки, планшети та мобільні телефони, щоб уникнути ризиків для свого здоров’я. 

Валентин ШАПОВАЛ, лікар-епідеміолог відділення ОНІ ДУ «Полтавський обласний лабораторний центр МОЗ України», заслужений лікар України, кандидат медичних наук, доцент

Олександр КАТРУШОВ, голова наукового товариства лікарів-гігієністів та епідеміологів області, завідувач кафедри гігієни,  екології  та охорони праці в галузі ВДНЗУ «УМСА», доктор медичних наук, професор

Оксана ЧЕТВЕРИКОВА, викладач, аспірант кафедри гігієни, екології та охорони праці в галузі ВДНЗУ «УМСА»