Назви місяців зберігають історію народу. Вони розповідають про імператорів, богів, природу та працю предків. Який шлях обрали українці?
У календарі лише дванадцять назв місяців. Навіть їх іноді калькують на російський взір або спотворюють. Одна з поширених помилок — називати останній місяць літа «августом». Розповідаємо, як називати правильно, з посиланням на джерело.
Чому українською правильно не «август»
Літо минає швидко. На порозі вже останній місяць. Його назва потребує корекції, бо він зовсім не «август». Українська літературна мова знає лише одну нормативну назву — серпень.
Слово «август» походить від латинського Augustus — титулу римського імператора Октавіана Августа. Він отримав його у 8 році до нашої ери. У багатьох європейських мовах назва місяця зберегла цю форму: August (англійська, німецька), août (французька).
В українську вона потрапила через російську традицію. Тому «август» — калька, чужа для нашої системи назв.
Назва «серпень» походить від слова «серп» — знаряддя, яким у давнину жали зернові. Саме в цей період припадали найважливіші жнива, тому місяць отримав таку назву.
Подібний принцип мають і багато інших українських назв місяців:
- січень — від сікти (розчищати ліси);
- березень — пов’язують із березою або заготівлею березового соку;
- квітень — час цвітіння;
- травень — пора буйної трави;
- липень — період цвітіння липи;
- жовтень — час, коли жовтіє листя;
- листопад — місяць опадання листя.
Український календар відображає життя природи та працю людини.
Як ще називали серпень
У різний час і в різних регіонах України існували народні назви цього місяця. Серед них:
- жнивець — місяць жнив;
- жнивень — час збирання врожаю;
- копень — від копи збіжжя, які складали на полі;
- густоїд / густир — пора достатку, коли достигає багато овочів і фруктів;
- гедзень — час активності комахи;
- ки́вень, ки́вотень — від того, що тварини від надокучливих комах кивають головою;
- спасівець — на честь великого свята цього місяця;
- хлібочол / хлібосол — місяць нового хліба.
А ще — бари́льник, прибери́ха-припаси́ха, ильовіць, илевий / елевей. Усі ці назви пов’язані з природою чи працею.
Більшість із них залишилися лише в народній традиції та етнографічних записах. Літературною нормою став серпень.
Назва серпень зберігає пам’ять про працю предків, жнива та українську мовну традицію. Тож, плануючи відпустку чи зустріч, варто казати «на серпень», а не «на август».
