Дві смугасті труби на правому березі Дніпра — орієнтир, який кияни впізнають ще з мосту Патона, з Русанівської набережної і з вікна потяга, що минає Видубичі. За цими трубами стоїть найбільша теплоелектроцентраль країни: електрична потужність 700 МВт, теплова — 1874 Гкал/год. Саме вона тримає батареї й крани гарячої води приблизно для третини столиці — і на правому березі, і на лівому.
Станція на вулиці Промисловій, 4, у Голосіївському районі, працює з грудня 1971 року. Основне паливо — природний газ, резервне — мазут. Від неї відходять шість теплових магістралей, а електроенергія йде в мережу лініями 330, 110, 35 і 10 кВ. Після 2018 року об’єкт належить КП «Київтеплоенерго». Зима 2025–2026 років показала, наскільки крихкою є ця конструкція: кілька ударів поставили під питання тепло для сотень тисяч квартир.
Нижче — не довідка «для галочки», а розбір місця, механіки, обладнання, районів, ударів, порівняння з іншими київськими ТЕЦ і практичний порядок дій, коли батареї раптом стають ледь теплими.
Промислова, 4: чому станцію поставили саме на Теличці
Промисловий район Нижня Теличка наприкінці 1960-х виглядав інакше, ніж сьогодні. Тут ще не було щільної житлової тканини Печерська й Теремків у нинішньому вигляді, натомість були залізниця, Дніпро, вільна площа й зручний вихід теплотрас на обидва береги. Проєкт розробило київське відділення інституту «Теплоенергопроект». Будівництво почалося наприкінці десятиліття, перший енергоблок дав струм у грудні 1971-го, а постійну експлуатацію оформили 1978 року. Витрати, за даними тодішнього «Київенерго», окупилися за 6 років при нормі 8.
Адреса не змінилася: 01013, Київ, Голосіївський район, вул. Промислова, 4. Координати майданчика — близько 50.39317° пн. ш., 30.56948° сх. д. Від станції метро «Видубичі» (зелена гілка) — близько десяти хвилин пішки в бік промислової зони. Поруч — Наддніпрянське шосе, залізниця, Видубицький монастир і Національний ботанічний сад імені Гришка. Місто за півстоліття «наповзло» на колишню периферію: те, що проєктували як віддалений енерговузол, опинилося в зоні видимості житлових масивів.
За моїм досвідом прогулянок від виходу з метро вздовж шляхопроводів, станцію легше «зчитати» не за вивіскою, а за силуетом: головний корпус із котельним відділенням заввишки 54 м, турбінне відділення — 47 м, дві димові труби по 180 м із внутрішнім діаметром устя близько 7,2 м. Червоно-біле забарвлення труб — вимога авіаційної безпеки, а не «фірмовий стиль». Уночі їх підсвічують, щоб пілоти бачили перешкоду заздалегідь.
Географія тут працює як інженерна логіка. Правий берег дає майданчик, Дніпро — технічну воду й коридор для магістралей, залізниця — шлях для мазуту й обладнання. Саме тому тепло з Видубичів іде не лише в Голосіїв і Печерськ, а й на Харківський масив, Позняки, Осокорки, Русанівку й Березняки. Одна станція «зшиває» обидва береги — і в цьому її сила, і її вразливість.
Когенерація без магії: шлях від газу до батареї
Теплоелектроцентраль відрізняється від звичайної конденсаційної електростанції однією принциповою річчю. Пара, яка крутить турбіну, не викидається як «відпрацьоване тепло» в градирню на marне, а віддає енергію мережній воді, що йде в будинки. З одного й того ж кубометра газу місто отримує і кіловат-години, і гігакалорії. Коефіцієнт використання палива на добре налаштованій ТЕЦ сягає 80–90 %, тоді як конденсаційний цикл електростанції часто залишається близько 40 %.
Ланцюжок виглядає так. Природний газ згорає в енергетичному котлі. Вода перетворюється на пару високого тиску. Пара крутить турбіну, вал турбіни — ротор генератора, генератор віддає електроенергію в мережу. Далі пара не «помирає»: її тепло знімають підігрівачі, і вже гаряча мережна вода насосами йде шістьма магістралями діаметром від 600 до 1200 мм. У пікові морози, коли теплофікаційні відбори турбін не встигають, вмикаються водогрійні котли — окремі «пічники» станції.
Режим роботи змінюється протягом року. Влітку станція може нести більше електричне навантаження в конденсаційному режимі: тоді встановлена електрична потужність оцінюється вже не в 700, а в 800 МВт. Взимку пріоритет — тепло. За даними КП «Київтеплоенерго», у холодний період ТЕЦ-5 щогодини відпускає в мережу понад 29 тисяч тонн теплоносія. Газу на добу йде близько 800 тисяч кубометрів — обсяг, який важко уявити в квартирній плиті, але який для станції є звичайною робочою зміною.
Вода для котлів і турбін — окрема наука. Хімводоочищення дає до 250 т/год знесоленої води і до 1000 т/год пом’якшеної. Фільтри — сульфовугілля, вітчизняні іоніти КУ-2-8, АН-31, АВ-17-8, а також смоли Dowex і Amberlite. Брудна вода для котла високого тиску — це ризик накипу, ерозії лопаток і аварійної зупинки блоку. Очисні споруди станції розраховані приблизно на 850 тисяч кубометрів на рік.
Когенерація вигідна місту лише за умови, що теплові мережі живі. Якщо магістраль пробита чи будинок відрізаний, турбіна все одно крутиться, але «другий продукт» — гігакалорія — не доходить до радіатора. Саме тому ремонт труб і ІТП інколи важливіший за гучний ремонт самого енергоблока.
Чотири енергоблоки, п’ять водогрійних котлів
Станція зібрана як конструктор із двох «малих» і двох «великих» блоків плюс п’ять пікових водогрійних котлів. Перша черга — блоки по 100 МВт. Друга — моноблоки 250/300 МВт, які вміють працювати і в теплофікаційному, і в конденсаційному режимі. Водогрійні котли по 180 Гкал/год кожен підхоплюють пік, коли на вулиці мінус і вся мережа «п’є» тепло одразу.
| Елемент | Склад і марки | Роль у схемі |
|---|---|---|
| Енергоблоки № 1–2 | Котли ТГМ-96А, турбіни Т-100/120-130, генератори ТВФ-120-2; по 100 МВт (1971 і 1972) | Базова теплофікація, підключення через трансформатори 110/35/10 кВ |
| Енергоблоки № 3–4 | Котли ТГМП-314А, турбіни Т-250/300-240, генератори ТВВ-320-2; по 250/300 МВт (1974 і 1976) | Основна потужність; блок № 4 видає електроенергію на КРУЕ 330 кВ |
| Водогрійні котли | ПТВМ-180 (три одиниці), КВГМ-180 (дві); по 180 Гкал/год | Пікове тепло в морози; п’ятий котел змонтовано 1998 року |
| Паливний контур | Природний газ (основне), мазут (резерв) | Газ дає чистіше згоряння; мазут — страховка при обмеженні газу |
| Видача енергії | ЛЕП 330 / 110 / 35 / 10 кВ; 6 тепломагістралей | Електрика — в енергосистему, тепло — в райони й масиви |
Джерела даних: матеріали КП «Київтеплоенерго» (kte.kmda.gov.ua) та технічний опис станції в українській Вікіпедії.
Пускова хронологія допомагає зрозуміти, чому частина вузлів уже вичерпала проєктний ресурс. Блок № 1 — грудень 1971-го, № 2 — червень 1972-го, № 3 — грудень 1974-го, № 4 — листопад 1976-го. Водогрійні ПТВМ-180 запускали у лютому 1972-го, грудні 1972-го й листопаді 1977-го; КВГМ-180 № 4 — у грудні 1992-го, № 5 — у грудні 1998-го. У 1995-му додали другу чергу установки підживлення тепломережі — дрібниця в списку, але критична річ: без підживлення мережа «худне» від витоків.
За 40 років роботи станція відпустила понад 146,6 млрд кВт·год електроенергії і близько 156,1 млн Гкал тепла. Лише 2011 року генерація склала 2701,775 млн кВт·год і 3,7 млн Гкал. Коефіцієнт використання встановленої потужності 2010 року був 42,49 % — типова цифра для теплофікаційного режиму, де зимовий пік і літнє «дихання» сильно різняться. Штат 2009 року — 755 осіб. Цифра застаріла, але порядок величини зрозумілий: це не «котельня з трьома операторами», а повноцінне підприємство з котлотурбінним, електричним, хімічним і паливо-транспортним цехами.
На території також фігурує паровий котел E-16-14-250ГМ і плани когенераційної надбудови. У дозвільних документах 2025 року йшлося про газову турбіну SGT-800 електричною потужністю близько 54 МВт і газопоршневі установки. Окремо Київтеплоенерго замовляло проєкт збільшення потужності приблизно на 70 МВт із газотурбінною установкою та котлом-утилізатором. Це вже не «радянський блок 250 МВт», а спроба зібрати станцію-гібрид: старі парові машини плюс швидкі, компактніші модулі, які легше захистити й швидше запустити після удару.
Кого гріє «п’ятірка»: райони, магістралі, сезон
Станом на 2012 рік станція тримала опалення й гарячу воду для 850 тисяч мешканців і близько 3 млн м² площ підприємств. Зона обслуговування — Дарницький, Солом’янський, Печерський, Голосіївський райони та частина Шевченківського. Житлові масиви в цьому контурі: Харківський, Позняки, Осокорки, Русанівка, Березняки, Теремки. Іншими словами, труба на Теличці гріє і правий берег біля ботсаду, і лівобережні спальні квартали за Південним мостом.
Разом із ТЕЦ-6 на Троєщині «п’ятірка» в опалювальний сезон закривала близько 48 % теплопостачання і до 60 % електроспоживання столиці — так звітувало Київтеплоенерго в ремонтних кампаніях. Якщо додати Дарницьку ТЕЦ-4, три великі станції дають левову частку централізованого тепла. Решту добирають станції теплопостачання СТ-1, СТ-2, «Біличі», «Позняки» та десятки районних котелень. Мережа КП — близько 2,7 тис. км у двотрубному обчисленні.
Сезонність тут жорстка. З квітня по жовтень акцент на капітальних ремонтах: турбогенератори, головні парові засувки, насоси, вимикачі, трансформатори. У міжсезоння блок можна зупинити. З жовтня по квітень зупинка одного великого блоку вже відчувається в температурі подачі. Пікові водогрійні котли живуть саме заради січня–лютого. Якщо їх немає в резерві, мережа «сідає» саме тоді, коли квартира потребує максимуму.
Для мешканця це означає просту географію ризику. Будинок на Печерську чи в Теремках залежить від правобережних виводів. Будинок на Позняках чи Осокорках — від магістралей, що перетинають Дніпро. Аварія на самій станції б’є по всіх. Порив однієї нитки — локальніше, але для конкретного кварталу так само неприємно: батареї холодні, а «по телевізору кажуть, що ТЕЦ працює».
Удари, ремонт і рахунок на дев’ять мільярдів
До повномасштабного вторгнення найгучнішим інцидентом було 27 липня 2020 року: пошкодження обладнання, часткові перебої електропостачання в Печерському, Голосіївському та Солом’янському районах, відновлення того ж вечора силами Київтеплоенерго і ДТЕК. Після 2022-го історія стала іншою. 10 жовтня 2022 року ракетний удар пошкодив вузол видачі електроенергії. 9 березня 2023-го станцію вразила аеробалістична ракета комплексу «Кинджал». 10 жовтня 2025-го — дрони, разом із ТЕЦ-6. У червні 2025-го комбінована атака знову зачепила об’єкт і дала відключення в місті.
Найважчий удар припав на зиму 2026-го. У ніч проти 9 січня російські сили атакували ТЕЦ-5 і ТЕЦ-6; тепло зникло майже в половині Києва, особливо жорстко — на лівому березі. У ніч проти 13 січня удар повторили. Експерт Геннадій Рябцев тоді прямо сказав: на повну потужність обидві станції навряд чи вийдуть до кінця того опалювального сезону, хоча часткове відновлення вже йшло. Атаки не припинялися: наступного дня фіксували поодинокі «Шахеди» в бік тих самих майданчиків.
У травні 2026-го мер Віталій Кличко публічно зафіксував фінансову діру. На закупівлю обладнання та резервну систему теплопостачання для станції потрібно близько 9 млрд грн, з яких місту бракувало 3 млрд. Міністерство розвитку громад і територій, за словами мера, спочатку обіцяло державне фінансування й навіть пропонувало підрядників, а згодом фактично відступило. «Ситуація загрозлива. Йдеться про те, як переживуть зиму кияни», — писав він у той період.
До вересня 2026-го міська влада звітувала, що енергооб’єкти відновлені приблизно на дві третини, і планувала встигнути до старту сезону. Генерація електрики відновлюється довше й дорожче, ніж «просто гріти воду». Паралельно місто будує децентралізований шар: когенераційні модулі, захищені котельні, «енергетичні острови». Перші партії австрійських установок INNIO Jenbacher сумарно на десятки мегават закупляли ще 2024 року. Ідея проста й гірка: якщо знову влучать у машинний зал на Видубичах, частина районів має триматися на менших, розкиданих джерелах, а не чекати ремонту гіганта.
Три київські ТЕЦ — три різні долі
Київ тримається не на одній трубі. «П’ятірка» на Теличці, «шістка» на Троєщині й Дарницька ТЕЦ-4 — це три різні історії потужності, палива й власності. Порівняння знімає плутанину, яку породжують короткі новини: «вдарили по ТЕЦ» — але якій саме, і чий це баланс.
| Параметр | ТЕЦ-5 (Видубичі) | ТЕЦ-6 (Троєщина) | Дарницька ТЕЦ-4 |
|---|---|---|---|
| Запуск першого блоку | 1971 | 1981 | 1954 (історично давніша) |
| Електрика / тепло | 700 МВт / 1874 Гкал/год | 500 МВт / 1740 Гкал/год | близько 160 МВт / 1228 Гкал/год |
| Паливо | газ, резерв — мазут | газ, резерв — мазут | вугілля як основне, газ |
| Власник | КП «Київтеплоенерго» | КП «Київтеплоенерго» | ТОВ «Євро-Реконструкція» |
| Зона | південь і центр, обидва береги | північ лівого берега, Оболонь, Поділ | Дарниця, частина Дніпровського |
Джерела даних: КП «Київтеплоенерго», відкриті технічні картки станцій.
Концентрація двох комунальних гігантів — свідома радянська ставка на ефект масштабу. Вона дала Києву дешевший гігакалорій, ніж розсип малих котелень, і водночас створила мішень. Один вдалий удар по машинному залу ТЕЦ-6 вимикає тепло на Троєщині, Лісовому, Оболоні й частині Подолу. Удар по ТЕЦ-5 б’є по півдню й по лівобережних масивах, які «сидять» на її нитках. Дарницька станція після важких ударів зими 2026-го взагалі опинилася в іншому сюжеті: приватний власник, суперечка за 4 млрд грн повного відновлення, і клієнти, яким прямо казали не чекати тепла до кінця сезону.
Звідси стратегія, яку місто намагається намалювати на ходу: не замінити «п’ятірку» однією новою станцією, а обкласти її резервом. Міні-ТЕЦ, захищені котельні, перемички між зонами ТЕЦ-4 і ТЕЦ-5, щоб Печерськ і Звіринець могли в екстреному режимі живитися з іншого контуру. Це дорожче в будівництві. У війні — дешевше за ніч без тепла в сотнях тисяч квартир.
Міфи про труби, «брудне повітря» і «зайву» станцію
Навколо об’єкта, який видно з півміста, завжди наростають спрощені пояснення. Частина з них шкодить не «іміджу труби», а рішенню мешканця: куди дзвонити, чого чекати, чи варто ставити електрокотел «на всяк випадок» без прорахунку мережі.
- «Це та сама харківська ТЕЦ-5». Ні. Харківська станція стоїть у Підвірках, має 540 МВт і трубу 330 м. Київська — на Теличці, 700 МВт, дві труби по 180 м. Плутанина в пошуку дає чужі новини про чужі удари.
- «Станція гріє лише Голосіїв». Ні. Контур виходить на Дарницю, Солом’янку, Печерськ, частину Шевченківського і на шість великих масивів, зокрема лівобережних. Холод на Позняках може бути наслідком проблеми на правому березі.
- «Газова ТЕЦ майже не забруднює повітря». Газ чистіший за вугілля Дарницької ТЕЦ, але це не нуль. У дозвільних матеріалах для майданчика фігурують сотні джерел викидів: оксиди азоту, оксид вуглецю, діоксид вуглецю порядку 2,5 млн т/рік у розрахункових обсягах, діоксид сірки (передусім при роботі на мазуті). Труби високі саме щоб розсіювати, а не щоб «скасовувати» фізику згоряння.
- «Якщо труба димить — зараз дадуть тепло». Дим означає, що котел у роботі. Він не гарантує, що ваш ІТП відкритий, що в елеваторному вузлі є тиск, що стояк не забитий. Станція може нести навантаження, а конкретний будинок — стояти «відрізаним».
- «Після удару станцію вже не варто ремонтувати, треба лише міні-котельні». Міні-котельні потрібні як страховка. Вони не замінюють 1874 Гкал/год одним махом. Відмова від великого джерела без рівноцінного резерву — це свідоме просідання температури в сотнях тисяч радіаторів.
Окремий міф — нібито «Київенерго досі керує трубою». Договір із ПАТ «Київенерго» місто розірвало, ліцензії НКРЕКП на виробництво тепла й електроенергії на ТЕЦ-5 і ТЕЦ-6 з 1 серпня 2018 року має КП «Київтеплоенерго». Рахунки, аварійка й показання лічильників — уже в цій логіці, навіть якщо сусід досі каже стару назву.
Холодні батареї: чек-лист і коли дзвонити фахівцям
У нашій практиці ми стикалися з випадком, коли в будинку на Печерську три дні винили «Видубичі», бо труби було видно з вікна, а по новинах щойно говорили про удар. Виявилося, що станція вже несла тепло в магістраль, а в підвалі будинку після нічного зниження тиску за повітрямив елеваторний вузол, і ніхто не спустив повітря зі стояків верхнього поверху. Години три роботи сантехніка повернули радіатори. Станцію тут було ні до чого.
Самостійно варто пройти короткий порядок — не замість аварійки, а щоб не панікувати й точно сформулювати заявку.
- Перевірте, чи холодний лише ваш стояк, уся квартира, під’їзд чи сусідні будинки. Це головне розвилка: локальна проблема чи зона станції.
- Дізнайтеся в чаті будинку або в ОСББ, чи є офіційне повідомлення Київтеплоенерго про обмеження подачі.
- Подивіться на сусідні будинки того ж кварталу. Якщо в них іде пара з дахових труб і вікна відпотіли, тепло в квартал зайшло.
- Перевірте байпас і крани на радіаторі: перекритий кран після літа — класика жовтня.
- На верхніх поверхах спустіть повітря через кран Маєвського, якщо це дозволено вашою схемою й ви вмієте це робити без залиття сусідів.
- Зафіксуйте час, температуру в кімнаті й температуру труби подачі (навіть долонею: «льодяна / тепла / гаряча»). Це прискорить діалог із диспетчером.
- Заявка: (044) 247-40-40 або 1557 / (044) 500-15-57. Показання лічильників — окрема лінія 0 800 404 407 у робочі години.
Самі ви можете закрити повітря в батареї, закритий кран, побутову помилку з регулятором і комунікацію з ОСББ. До фахівця треба звертатися одразу, якщо немає тепла в усьому будинку; якщо з підвалу чути свист або видно хмару пари; якщо мокрі стояки; якщо після удару по енергетиці немає не лише тепла, а й тиску води; якщо в квартирі є маленькі діти, літні люди чи людина на апараті, що потребує тепла й світла. У таких випадках «почекаємо до ранку» — погана стратегія.
Тривожні сигнали, які не варто «пересиджувати»: повна відсутність циркуляції в усьому будинку понад кілька годин при морозі, падіння тиску холодної води разом із теплом, запах газу біля теплового пункту, видимі пошкодження мереж після прильоту. Це вже не «батарея не гріє», а аварія інфраструктури.
На рівні квартири розумна підготовка до сезону — не купівля промислового генератора «як на ТЕЦ», а дрібниці: справний ІТП у будинку, повірені лічильники, ущільнені вікна, резервне світло, план, куди перейти ночувати, якщо будинок вистигне. На рівні міста — тиск на прозорі графіки ремонту блоків і на появу резервних котелень у вашому масиві, а не лише гнівні коментарі під фото труб.
Питання, які кияни реально ставлять про станцію
Де саме стоїть об’єкт і чи можна туди «просто зайти»? Голосіївський район, вул. Промислова, 4, промзона Нижня Теличка, орієнтир — метро «Видубичі». Це режимний енергетичний майданчик, не музей. Екскурсії бувають службові — для регулятора, підрядників, міжнародних аудиторів. Випадковому відвідувачу там не місце, особливо після 2022 року.
Чому батареї холодні, якщо в новинах станція «відновлена на дві третини»? «Дві третини» — про обладнання майданчика, не про ваш стояк. Між котлом і радіатором лежать кілометри труб, ЦТП/ІТП, елеватор, засувки. Відновлення блоку № 3 не лікує порив на Позняках. Дивіться локальну картину будинку, а не лише загальноміський відсоток.
Чи небезпечно жити поруч — на Звіринці, в Саперній Слобідці, біля ботсаду? Штатний режим газової ТЕЦ — це передусім оксиди азоту й вуглекислий газ, розсіяні високими трубами. Ризик війни інший: станція — ціль, а значить, сусідні квартали ловлять уламки й пожежі. Це аргумент не «закрити ТЕЦ», а вимагати захисту об’єкта, ППО й дублюючих джерел тепла, щоб місто не трималося на одній точці.
Що зміниться, якщо поставлять SGT-800 і газопоршневі модулі? З’явиться шар швидкої когенерації: менше залежності від гігантської парової турбіни 1970-х, більше шансів годувати власні потреби станції й частину мережі навіть після пошкодження старого блоку. Це не нова ТЕЦ на 700 МВт. Це бронежилет, а не заміна скелета.
Куди звертатися з рахунками й лічильниками, якщо тепло саме з цієї станції? Виробник — КП «Київтеплоенерго», консультації (044) 247-40-40, мобільні 099/093/096 247-40-40. Аварії ЖКГ — 1557. Сайт підприємства — kte.kmda.gov.ua. Назва «Київенерго» у розмові з диспетчером лише гає час.
Труби на Видубичах залишаться в міському пейзажі ще довго: занадто велика теплова машина, занадто глибоко вшита в мережі обох берегів. Питання не в тому, «чи потрібна ТЕЦ-5». Питання в тому, чи встигне місто обкласти її резервом до наступного січня — і чи не доведеться знову гріти каструлю на балконі, дивлячись, як над Дніпром стоїть знайомий смугастий силует, який цього разу мовчить.
