Візит української делегації до Вашингтона не приніс гучних публічних рішень чи проривних заяв. Переговори відбулися за зачиненими дверима, а сторони обмежилися словами про підтримку, співпрацю та подальші контакти.
Виконавчий директор Економічного дискусійного клубу Олег Пендзин пояснив, що оцінювати цю поїздку лише за її видимими результатами не варто. За його словами, одна важлива обставина докорінно змінює розуміння того, кому насправді був потрібен цей візит.
Політичний інтерес республіканців
У США наближаються листопадові вибори до Конгресу. Переобиратимуть усю Палату представників і половину сенаторів. Республіканцям нині складно показати своїм виборцям переконливі результати. На цьому етапі передвиборчої кампанії зустріч із Володимиром Зеленським мала для них окреме політичне значення.
«Ця поїздка була більше потрібна американцям, ніж українцям. Мова насамперед про республіканців», – наголосив Пендзин.
Однією з головних проблем для адміністрації Дональда Трампа стала ситуація у Перській затоці. Сполучені Штати дедалі глибше втягуються у протистояння, а Іран не демонструє готовності поступатися. Блокування Ормузької протоки вже вплинуло на вартість пального: бензин подорожчав приблизно на 30%, а ціна галона дизеля перевищила 5 доларів. Це особливо відчутно для американців напередодні виборів.
«Маленька переможна війна, яку так сильно собі вимріяв Трамп, закінчилася повним провалом. Американці там дуже потужно зав’язли», – сказав Пендзин.
Війна в Україні не входить до п’ятірки головних пріоритетів американських виборців. Проте вона залишається важливою темою. У США загалом прихильно ставляться до України, водночас зберігаючи історичну недовіру та певний страх перед Росією.
Ігнорувати такі настрої республіканці не могли. Особливо з огляду на контакти Трампа з Володимиром Путіним, які досі викликають запитання в американському суспільстві. Адміністрації президента США потрібно було продемонструвати, що вона намагається підтримувати Україну. Хоча про виділення коштів не йшлося. Саме таку політичну картинку і мав дати візит Зеленського до Вашингтона.
Санкційний законопроєкт і зброя
Одним із результатів, який у Вашингтоні можуть подати як підтримку України, стане просування санкційного законопроєкту. У початковій версії документа, підготовленій Ліндсі Гремом і Річардом Блюменталем, ішлося про обов’язкове запровадження 500% мит проти країн, які купують російські енергоносії. В остаточному варіанті ставку знизили до 100%, а саму норму суттєво змінили.
«Цей законопроєкт не зобов’язує американського президента вводити санкції, а лише дає йому такі повноваження», – пояснив Пендзин.
Дональд Трамп і раніше запроваджував митні обмеження проти різних країн, не очікуючи окремого дозволу Конгресу. Зокрема коли йшлося про торговельні заходи щодо Європи. Тому наявність нового законодавчого механізму не означає, що президент США обов’язково ним скористається.
«Хіба Трамп дуже переживав через відсутність повноважень, коли вводив митні обмеження проти багатьох країн світу? Ні, абсолютно», – наголосив експерт.
Сам документ, імовірно, просуватимуть голосно й публічно. Попередньо його підтримали 86 сенаторів. Попереду ще подання письмових поправок, остаточне голосування у Сенаті та розгляд у Палаті представників. Серпневі канікули Конгресу відкладуть продовження роботи щонайменше до вересня. Завершити процес можуть уже ближче до виборів. Однак навіть після ухвалення закон не запускатиме санкції автоматично. Рішення залишатиметься за Трампом.
Попри сумніви щодо реальної сили санкційного законопроєкту, Україні важливо зберігати тісні відносини зі Сполученими Штатами. Вони ще довго залишатимуться великим партнером у закупівлі озброєння.
«Америка залишається і точно ще багато років буде великим партнером України щодо купівлі зброї», – наголосив Пендзин.
Сполучені Штати нині є єдиною країною, яка має надлишок озброєння та готова його продавати. Проте кожне таке рішення залежить не лише від можливостей виробників, а й від політичної волі. Водночас обіцянки надати Україні ліцензії на складання ракет для Patriot або передати відповідні технології Європі варто сприймати обережно.
«Це знову щось на кшталт політичних і передвиборчих танців з бубном», – зауважив експерт.
Ракета для Patriot складається з великої кількості складних компонентів, які виробляють різні компанії. Навіть отримання ліцензії на складання не усуне залежності від постачальників окремих деталей. Володимир Зеленський уже зустрічався щонайменше з двома такими компаніями. Представники Raytheon, зокрема віцепрезидент компанії, раніше приїжджали до Києва.
