Софія Стеценко — українська акторка, яка у шестирічному віці стала справжньою зіркою завдяки ролі онуки Жені Ковальової в популярному сімейному серіалі «Свати». Сьогодні, у 23 роки, вона живе в Торонто, працює асистенткою на знімальних майданчиках та фестивалях, зберігає глибокий зв’язок з Україною та відкрито підтримує свою країну. Її шлях поєднує дитячу славу, театральне коріння, випробування війною та свідомий вибір української ідентичності як основи життя далеко від дому.
Народжена 1 квітня 2003 року в Києві в родині Світлани та Сергія Стеценків, Софія з раннього дитинства мріяла про сцену, хоча в сім’ї ніхто раніше не пов’язував життя з мистецтвом — лише бабуся співала в аматорському хорі. Старший брат Сергій також згодом прийшов у акторство, надихнувшись успіхом сестри. Дитинство Софії наповнене театральними студіями, конкурсами та першими ролями, які заклали фундамент її характеру: наполегливості, емоційної відкритості та вміння тримати слово.
Після початку повномасштабного вторгнення 2022 року Софія виїхала за кордон — спочатку до Праги, де рік навчалася в акторській школі на стипендію, а потім до Торонто. Там вона продовжує розвиватися, вчить канадського коханого українській мові по складах і зберігає традиції: варить борщ, пече вареники та відвідує музей Тараса Шевченка. Її громадянська позиція вирізняється прямотою — від публічних заяв на підтримку України до щоденних вчинків, що перетворюють еміграцію на продовження боротьби за ідентичність.
Ранні роки та перші кроки до сцени
Софія Сергіївна Стеценко народилася в Києві в день, коли весь світ сміється, — 1 квітня 2003 року. Батьки згадують, що донька з пелюшок вирізнялася живим характером і серйозним ставленням до мрій. У п’ять років вона почала займатися в київській дитячій студії при театрі «Fantasy New» під керівництвом Тетяни Погребняк. Уже через кілька місяців маленька акторка отримала роль піратки в спектаклі «Пітер Пен». Потім були головні ролі: Метелиця в «Синій птиці» та інопланетний принц у «Маленькому принці».
Родина підтримувала кожну сходинку: мама Світлана супроводжувала на проби та зйомки, тато допомагав з реквізитом, а брат Сергій часто був поруч. Саме він познайомив сестру зі студією. Софія росла в атмосфері, де творчість була не забаганкою, а природним продовженням допитливості. У той час вона ще не знала, що невдовзі її обличчя побачать мільйони.
Визначальним моментом став дитячий конкурс естрадного мистецтва «Леді і джентльмени». Софія перевтілилася в Пеппі Довгупанчоху — яскраву, непосидючу героїню з яскравою косою та нестримною енергією. Вона здобула перше місце, Гран-прі та привернула увагу театральної агентки, яка саме шукала юних акторів для нового проєкту студії «Квартал 95». Так у шестирічному віці Софія опинилася на кастингу «Сватів».
«Свати» та шлях до всенародної любові
Роль онуки Жені Ковальової в серіалі «Свати» (сезони 3–4, а також «Новорічні свати» та «Свати біля плити») стала для Софії Стеценко справжнім проривом. Маленька дівчинка з київської родини без кінематографічного бекграунду зачарувала глядачів щирістю, гумором і природністю. Серіал, продюсований студією «Квартал 95» за участі Володимира Зеленського як художнього керівника, швидко став культовим у багатьох українських оселях. «Свати» поєднували сільський колорит, сімейні цінності та легкий гумор, а Женя стала одним із найяскравіших дитячих образів.
Софія знімалася також у інших проєктах того періоду. У 2009 році з’явилася в комедії «Чудо», у 2011-му зіграла головну роль Маші в ситкомі «Ластівчине гніздо». Далі були ролі в мелодрамах та сімейних стрічках: Настя в «Під прицілом кохання», Галя в «Польоті метелика», Даша в «Сонцевороті», юна Ліда в «Я поруч», Світлана в міні-серіалі «Шукаю дружину з дитиною» та Яна в дитинстві в «Заради кохання я все зможу».
Ці ролі розкривали різні грані таланту Софії — від комедійної іскри до драматичної глибини. Дитяча зірка не просто грала — вона жила на екрані, роблячи кожну сцену живою та запам’ятовуваною. Родина переживала разом з нею: пропущені свята, переїзди на зйомки, у тому числі до Москви на «Новорічні свати», де вони прожили майже три тижні в гостях у акторки Тетяни Кравченко. Софія пізніше зізнавалася, що місто їй не сподобалося, і вона ніколи не планувала там навчатися чи жити.
Таблиця основних робіт Софії Стеценко
| Рік | Проєкт | Роль | Тип |
|---|---|---|---|
| 2009 | Свати 3 | Онука Женя | Серіал |
| 2010 | Свати 4 / Новорічні свати | Онука Женя | Серіал / Фільм |
| 2011 | Ластівчине гніздо | Маша (головна роль) | Ситком |
| 2012 | Під прицілом кохання | Настя Соловйова | Мелодрама |
| 2012–2013 | Польот метелика / Сонцеворот / Я поруч | Галя / Даша / Ліда (12 років) | Серіали / Фільми |
| 2014 | Шукаю дружину з дитиною | Світлана (донька) | Міні-серіал |
| 2015 | Заради кохання я все зможу | Яна в дитинстві | Серіал |
Згідно з матеріалами сайту OBOZ.UA та Української Вікіпедії, після 2015 року Софія зробила паузу в активній кар’єрі, зосередившись на навчанні та особистому розвитку. Вона відвідувала майстер-класи, зокрема в акторки Лесі Островської, та допомагала в театральній студії.
Випробування війною та вибір нового шляху
24 лютого 2022 року все змінилося. Батьки Софії вирішили, що доньці безпечніше виїхати. Вибір був за нею. Перші пів року вона провела в Празі, вступивши до акторської школи на стипендію. «Це був чудовий досвід», — згадувала Софія пізніше. Після завершення курсу вона подалася до університетів у різних країнах, але візові труднощі привели її до Торонто, Канада. Там вона живе вже кілька років.
На новому місці Софія почала з нуля: самотність, інша культура, нова мова побуту. Батьки підтримували: «Спробуй, якщо не сподобається — завжди можеш повернутися». Вона працює асистенткою на знімальних майданчиках і фестивалях, продовжує акторське навчання для себе. Нещодавно з’явилася в канадських короткометражках «Paid in Pieces» (роль Нори Діллон) та «Isabel» (роль Нори) — маленькі, але важливі кроки назад до камери.
Громадянська позиція та сила української мови
Софія Стеценко не просто виїхала — вона свідомо обрала позицію. Після повномасштабного вторгнення російські ЗМІ поширювали фейки про її переїзд до Москви та навчання в ГІТІС. Софія спростувала це прямо: «У Росії я не вчилася, ніколи не планувала туди вступати… В Москві була лише один раз — під час зйомок новорічних «Сватів». І мені не сподобалося в тому місті».
Вона повністю перейшла на українську мову — не лише в публічних дописах, а й у розмові з близькими. Мама іноді мимоволі переходить на російську, а Софія м’яко поправляє: «Мамо, рідненькою, будь ласка!». Сім’я підтримала цей вибір ще до війни. У соцмережах Софія публікувала відверті слова підтримки України. Одне з найсильніших: вона бажала, щоб кожен російський солдат, який прийшов на українську землю з метою вбивати й ґвалтувати, бомбардувати домівки, «дуже довго й болісно горів у пеклі». Такі заяви — не просто емоції, а чітка громадянська позиція молодої жінки, яка пам’ятає своє коріння.
Життя в Торонто: кохання, традиції та мости між культурами
У Торонто Софія зустріла кохання — канадця за професією арбориста, спеціаліста з лікування дерев. Він вивчає українську мову з книжками, які мама Софії надсилає з Києва. Починають з найпростішого — читають по складах. Разом дивляться українські вистави та кіно. Хлопець навіть волонтерить у Музеї Тараса Шевченка в Торонто. Пара планує приїхати в Україну разом, щоб Софія познайомила коханого з батьками та рідними місцями.
Побут у Канаді Софія намагається зробити максимально українським: ходить до українських магазинів за хлібом, цукерками, консервацією, варить борщ і вареники. Голубці поки відкладає — чекає докладного рецепту від мами. Вона каже, що в деяких аспектах українські реалії навіть зручніші, але темп життя інший. Головне — не втратити себе.
Цікаві факти про Софію Стеценко
- Народження в День сміху. Софія з’явилася на світ 1 квітня 2003 року — у день, коли весь світ жартує та сміється. Батьки відзначають, що донька з дитинства мала життєрадісний характер, але водночас серйозно ставилася до мрії стати акторкою.
- Перша роль у шість років зробила її всенародною улюбленицею. Образ онуки Жені в «Сватах» став настільки впізнаваним, що обличчя маленької Софії знали в кожній українській родині. Це один з найяскравіших прикладів дитячої зірки в українському телебаченні.
- Брат пішов в акторство завдяки сестрі. Старший Сергій Стеценко спочатку не планував творчу професію — мама мріяла бачити його дипломатом. Але успіх Софії надихнув його теж обрати сцену.
- Вчить канадця українській по складах. Її хлопець-арборист читає українські книжки буквально по літерах, дивиться українські фільми та театр. Мама Софії надсилає спеціальну літературу для навчання.
- Сильна громадянська заява. У публічному дописі Софія висловила бажання, щоб російські солдати-окупанти «дуже довго й болісно горіли в пеклі». Це один з найвідвертіших проявів її позиції.
- Українські страви в Торонто. Далеко від дому Софія готує борщ і вареники, відвідує українські магазини та підтримує зв’язок з культурою через їжу, мову та спільноту.
- Нові ролі в Канаді. У 2025 році Софія знялася в канадських короткометражках «Paid in Pieces» та «Isabel», демонструючи, що не полишає акторської справи навіть в еміграції.
Софія Стеценко продовжує свій шлях — не як гучна зірка, а як людина з характером, яка береже українську ідентичність у будь-якій точці світу. Її історія нагадує: слава може бути швидкоплинною, а справжня сила — в умінні залишатися собою, говорити своєю мовою та не здаватися навіть тоді, коли дім далеко. Вона не зникає з поля зору — просто живе повноцінно, з принципами та любов’ю до України, яка завжди з нею.
