Влад Ряшин, продюсер, чиє ім’я десятиліттями асоціювалося з популярними мелодрамами та історичними стрічками, так і не озвучив чіткої позиції щодо повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Натомість він обрав мовчання, переїхав на Кіпр, оформив тамтешнє громадянство та продовжує отримувати прибутки від дистрибуції контенту одночасно на російському й українському ринках через мережу YouTube-каналів. Його кар’єра, побудована на тісній співпраці з російським ринком і створенні проєктів, що часто прославляли російську історію, перетворилася на дзеркало складних виборів, які робили багато українських медіа-діячів у 2014–2022 роках.
Санкції, запроваджені проти нього в червні 2025 року указом Президента України, стали логічним наслідком цієї стратегії. Ряшин не засудив анексію Криму, не відреагував на події на Донбасі, а після 24 лютого 2022 року дистанціювався від будь-яких публічних заяв, вийшов з Української кіноакадемії та зосередився на бізнесі. Сьогодні його історія — це не просто історія однієї людини, а приклад того, як комерційні інтереси можуть переважити над національною ідентичністю в часи, коли кожне слово чи мовчання набуває ваги.
Глибоке занурення в його шлях показує, що «війна з Україною» для Ряшина стала не тригером для переосмислення, а фактором, який змусив адаптувати бізнес-модель: від спільного виробництва з російськими партнерами до кіпрських компаній, що монетизують стару бібліотеку контенту для обох аудиторій. Ця адаптація досі триває, попри санкції та розслідування СБУ.
Від запорізьких дискотек до телевізійної вершини
12 липня 1970 року в Запоріжжі народився Владислав Віталійович Ряшин. Місто, яке сьогодні щодня згадують у зведеннях Генштабу, дало йому перші уроки підприємливості. Після технікуму електронних приладів і недовгого навчання у військовому училищі в Мінську він закінчив Запорізький машинобудівний інститут, а згодом — романо-германський факультет Запорізького державного університету. Проте справжньою школою стала робота на локальному телебаченні.
З 1989 року Ряшин організовував дискотеки, а з 1992-го опинився на ТБ. Програма «Стробоскоп», яку він створив на телекомпанії «Хортиця», швидко стала популярною серед молоді. У 1996 році на столичному «Інтері» з’явилася «Мелорама» — музично-розважальне шоу, яке Ряшин вів і продюсував. Саме цей проєкт зробив його впізнаваним обличчям українського телебачення 1990-х. Телевізор тоді був головним вікном у світ для мільйонів родин, і Ряшин майстерно заповнював ефір яскравими номерами, інтерв’ю та атмосферою свята.
У 2001–2006 роках він обіймав посаду генерального продюсера «Інтера». Канал у ті роки часто критикували за проросійський ухил, проте для Ряшина це був період професійного зростання. Він навчився балансувати між комерційним успіхом і політичними реаліями. Після відходу з «Інтера» у січні 2006 року Ряшин заснував власну компанію Star Media. За кілька років вона стала однією з найбільших продакшн-студій у Східній Європі, випускаючи до 30 проєктів на рік — від легких мелодрам до масштабних історичних реконструкцій.
Імперія Star Media: мелодрами для серця і історія для розуму
Star Media швидко завоювала два ринки одночасно. В Україні компанія постачала серіали на провідні телеканали, а в Росії — на федеральні та кабельні. Бібліотека налічувала понад 500 найменувань. Багато проєктів створювалися спільно з російськими партнерами або за підтримки Міністерства культури РФ. Це не було таємницею: Ряшин відкрито говорив про орієнтацію на російську аудиторію як про стратегічний вибір.
Особливо показовими стали історичні проєкти. Цикл «Великі полководці» включав стрічку про Фелікса Дзержинського — засновника радянських каральних органів. Фігуру, яку в сучасній Росії часто використовують для виправдання репресій, у серіалі подано в героїчному ключі. Фільм «Олександр Невський» та проєкти про династію Романових підкреслювали велич російської державності та її історичну місію. Документальний цикл «Радянська буря: Друга світова війна на Сході», створений за участі Star Media, акцентував радянську перемогу в Другій світовій, часто обходячи гострі кути колабораціонізму та жертв тоталітарного режиму.
Ці проєкти виходили в той самий період, коли російська пропаганда активно просувала концепцію «русского мира». Медіа ставало інструментом м’якої сили: через розважальний контент формувалася картина світу, де Росія — природний центр, а Україна — частина спільної історії. Ряшин, як продюсер, не просто виконував замовлення — він створював продукт, який добре продавався. Комерційний успіх вимірювався рейтингами та рекламними контрактами, а не політичною доцільністю.
Паралельно компанія випускала сотні мелодрам — «Анна-детектив», «Принцип насолоди», «Холодні береги» та десятки інших. Ці стрічки не несли явного політичного підтексту, проте саме вони забезпечували стабільний cash-flow і дозволяли фінансувати дорожчі історичні проєкти. Ряшин майстерно поєднував два жанри: легке для масової аудиторії та «серйозне» для державного замовника.
2014–2022: тінь анексії та подвійна гра
Після анексії Криму та початку бойових дій на Донбасі Ряшин не зробив жодної публічної заяви. Він не засудив агресію, не підтримав українських військових, не вийшов з російських проєктів. Star Media продовжувала працювати з російськими телеканалами та продюсерами. Деякі проєкти, за даними журналістських розслідувань, фінансувалися російським бюджетом.
Для частини української інтелігенції це стало сигналом: людина, яка народилася в Запоріжжі й зробила кар’єру в Києві, обрала нейтралітет, що на практиці означав продовження співпраці з агресором. Ряшин залишався членом Української кіноакадемії, проте його ім’я дедалі рідше згадували в контексті національного кіновиробництва. Бізнес-інтереси вимагали тиші — і тиша стала стратегією.
24 лютого 2022: день, коли слова замовкли
Повномасштабне вторгнення застало Ряшина в звичному ритмі. Він не виступив із заявою підтримки України, не закликав припинити агресію, не передав кошти на ЗСУ. Натомість 22 березня 2022 року — рівно місяць після початку війни — на Кіпрі зареєстрували компанію Primefilms Productions LTD. Співзасновниками стали російські режисери Євгеній Нікішов та Валерій Федорович. Компанія взяла на себе дистрибуцію близько 150 YouTube-каналів з фільмами та серіалами Star Media.
Ряшин вийшов з Української кіноакадемії. У документах кіпрських фірм він почав вказувати національність «кіпріот», а основною адресою — Лімасол. Дружина Катерина — росіянка, донька Ольга також переїхала на острів. Бізнес не зупинився: стара бібліотека контенту продовжувала приносити дохід через рекламу на YouTube. Канали «Мелодрами Українською мовою» пропонували російськомовні серіали з українським дубляжем, а «Русская история» — той самий контент для російської аудиторії. Кордони між країнами стиралися в монетизації, навіть коли на фронті лунали постріли.
Кіпрська гавань: паспорт, сім’я та бізнес без кордонів
Життя на Кіпрі дало Ряшину те, чого не могла дати Україна в 2022–2025 роках: спокій, стабільність і доступ до міжнародних фінансових інструментів. Острів став зручною юрисдикцією для компаній, що працюють з російським і українським контентом одночасно. Primefilms Productions LTD та пов’язані структури контролюють десятки каналів, де монетизація йде через Google AdSense, ліцензування та продаж прав. Старий контент — мелодрами 2010-х і історичні стрічки — досі збирає мільйони переглядів.
Ця модель виявилася стійкою. Навіть після запровадження санкцій потоки переглядів не припинилися повністю. Російська аудиторія отримувала звичний продукт, українська — адаптований дубляж. Ряшин зберіг роль посередника між двома ринками, хоча офіційно вже не очолював Star Media (компанію в Україні ребрендували).
Санкції 2025 року: держава ставить крапку
У червні 2025 року Президент України Володимир Зеленський ввів у дію рішення РНБО про санкції проти Владислава Ряшина. Разом з ним під обмеження потрапили інші особи, яких підозрюють у співпраці з окупантами або в діях, що підривають національну безпеку. Для Ряшина санкції означають блокування активів в Україні, заборону на в’їзд та інші обмеження. СБУ проводить розслідування щодо його діяльності.
Причини, які називали журналісти та офіційні джерела, включають тривалу співпрацю з російським ринком, можливі бізнес-зв’язки з окупованими територіями, відсутність публічної підтримки України після 2014 року та продовження прибуткової діяльності через кіпрські компанії. Мовчання, яке Ряшин обрав як стратегію, в очах держави перетворилося на форму сприяння агресору.
Мовчання Влада Ряшина стало для багатьох символом пріоритету бізнесу над батьківщиною в найтемніші часи — коли кожне публічне слово могло вплинути на настрої мільйонів.
Культурний вимір: коли кіно стає зброєю м’якої сили
Історичні проєкти Ряшина не просто розважали. Вони формували уявлення про минуле, де Росія завжди права, а її сусіди — або частина імперії, або вороги. У 2010-х роках такі наративи активно використовувала російська держава для ідеологічної підготовки суспільства до майбутньої агресії. Продюсер, який створював ці стрічки, не ніс юридичної відповідальності за політику Кремля, проте його робота стала частиною культурного ландшафту, що зробив вторгнення 2022 року менш «несподіваним» для частини російської аудиторії.
В Україні після 2022 року багато хто переглянув ставлення до контенту Star Media. Серіали, які раніше просто «дивилися», тепер викликають гіркий присмак. Мелодрами лишилися нейтральними, а історичні стрічки — ні. Ряшин, який ніколи не позиціонував себе як ідеолога, опинився в центрі дискусії про відповідальність митців і продюсерів у часи війни.
Цікаві факти про Влада Ряшина та його вибір під час війни
- Ряшин народився в Запоріжжі — місті, яке з перших днів повномасштабного вторгнення опинилося під постійними обстрілами і сьогодні залишається прифронтовим. Його рідний регіон став символом стійкості, а сам продюсер обрав острів за тисячі кілометрів.
- Компанія Primefilms Productions LTD на Кіпрі була зареєстрована рівно 22 березня 2022 року — через місяць після початку повномасштабного вторгнення. Співзасновниками стали російські режисери, з якими Ряшин працював раніше.
- У кіпрських документах Ряшин вказав національність «кіпріот», хоча раніше позиціонував себе як українця. Це формальна зміна, яка дозволила дистанціюватися від обох країн одночасно.
- Він продюсував цикл «Великі полководці», де одну з центральних ролей відвели Феліксу Дзержинському — засновнику радянських репресивних органів. У сучасній Росії цю постать часто використовують для виправдання жорсткості влади.
- Після 24 лютого 2022 року Ряшин вийшов з Української кіноакадемії, членом якої був багато років. Це стало одним з небагатьох публічних кроків, які зафіксували його дистанціювання від українського культурного простору.
- Його дружина — росіянка Катерина, донька Ольга також живе на Кіпрі. Сімейне коло повністю перемістилося на острів, де бізнес і особисте життя переплелися з нейтральною юрисдикцією.
- Санкції 2025 року проти Ряшина запровадили разом з обмеженнями щодо інших осіб, яких підозрюють у співпраці з окупантами. СБУ досі розслідує обставини його діяльності до та після вторгнення.
| Рік | Подія | Зв’язок з війною та позицією Ряшина |
|---|---|---|
| 2006 | Заснування Star Media | Початок масштабної співпраці з російським ринком; історичні проєкти, що прославляли російську державність |
| 2014 | Анексія Криму та початок війни на Донбасі | Повна відсутність публічних заяв; продовження роботи з російськими партнерами |
| 2022 | Повномасштабне вторгнення; реєстрація Primefilms на Кіпрі 22 березня | Мовчання, вихід з кіноакадемії, створення кіпрської компанії з російськими співзасновниками; переїзд сім’ї |
| 2025 | Санкції РНБО України | Блокування активів, розслідування СБУ; визнання тривалої співпраці з російським ринком та відсутності підтримки України |
Санкції 2025 року зафіксували те, про що раніше говорили лише журналістські розслідування: комерційна імперія, побудована на двох ринках, не витримала перевірки війною.
Сьогодні Влад Ряшин залишається фігурою, чиє ім’я викликає гострі дискусії в українському медіа-просторі. Його історія — це історія людини, яка вміла створювати історії для мільйонів, але не знайшла слів для найважливішої з них. Бізнес продовжує працювати, YouTube-канали збирають перегляди, а санкції та розслідування тривають. Питання, яке досі не отримало остаточної відповіді, звучить просто: чи можна залишатися нейтральним, коли нейтралітет означає продовження прибутку від контенту, створеного в тіні агресії?
Його тиша досі лунає.
