Британсько-український журналіст Пітер Дікінсон, редактор Ukraine Alert у Atlantic Council і видавець Ukraine Business Magazine, в інтерв’ю проаналізував стан війни, перспективи мобілізації в Росії та економічне виснаження РФ. Він оцінив зміну українського військового керівництва, переговорні сигнали з Вашингтона і заявив, що «дух Анкориджа» як формат уже мертвий.
Мобілізація та пріоритет Кремля
Аналітики Інституту вивчення війни повідомляють, що Кремль готує ґрунт для вербування злочинців і розширює повноваження щодо мобілізації. Після парламентських виборів восени можливі нові кроки. Дікінсон зазначає: на кінець липня 2026 року Росія має мінімальні успіхи. На окремих ділянках фронту вона навіть втратила раніше захоплене. Усе вимірюється метрами. Імпульс майже втрачено.
«Якщо Путін хоче зберегти імпульс, йому треба щось змінювати. Чи означатиме це просто вливати ще більше людей у м’ясорубку? Можливо. Це, мабуть, його перший інстинкт. Це по-російськи», – каже експерт.
Масова мобілізація залишається ризикованою. У 2022 році після часткової мобілізації майже мільйон росіян виїхали. Негативний економічний ефект і удар по настроях були сильними. Тому ймовірніші приховані форми: тиск на студентів, залишки тюремного контингенту чи географічно обмежена мобілізація поза Москвою та Санкт-Петербургом.
Навіть сотні тисяч додаткових солдатів не стануть вирішальними. Це не війна чисельності. Проте вони дозволять продовжувати бойові дії. «Головний пріоритет Путіна зараз – не обов’язково перемогти, а саме продовжити війну», – підкреслює Дікінсон. Це дасть час сподіватися на розлам у коаліції підтримки України чи вибори у Франції та Німеччині.
Звіт джерела про «буферні зони» в Сумській і Харківській областях експерт називає відчайдушною риторикою. Вузька смужка землі не має військової цінності в умовах дронової війни. Росія не наблизилася до захоплення Донбасу за своїми дедлайнами 2026 року. Нові терміни до 2029-го виглядають так само нереалістично.
Економіка, реформи ЗСУ та дипломатія
Путін заявив про стабільну економіку. Дікінсон відповідає: ситуація стабільно погіршується. Паливна криза в Криму – лише початок. Черги, нормування, дефіцит можуть перерости в логістичний колапс за місяці. Удари України по e-commerce-хабах, зокрема Wildberries, б’ють по військових поставках і економіці. Через ці канали проходить значна частка ВВП. Мета – зруйнувати відчуття безпечного тилу.
В елітах багато хто розуміє, що війна стала катастрофою. Проте повстання чи переворот малоймовірні. Кар’єри та статки прив’язані до Путіна особисто, альтернативних центрів сили немає.
Новий головнокомандувач ЗСУ Михайло Драпатий – фронтовий генерал і реформатор. Його репутація формувалася з 2014 року. Він пріоритизує технології, дрони та динамічніші структури. Призначення викликало ейфорію серед військових. Олександр Сирський заслуговує визнання за Київ і Харківщину 2022-го, але війна змінилася. Росіяни сприйняли зміну насторожено.
Мобілізація в Україні залишається болючою. Потрібні чіткі терміни служби, прозорість і повага до прав солдатів. Михайло Федоров має сильну репутацію як інноватор. Його повернення на посаду міністра малоймовірне, проте можлива роль віцепрем’єра з фокусом на defense tech.
Зустріч Лаврова з Марко Рубіо тривала 35 хвилин. Рубіо заявив, що «дух Анкориджа» мертвий. Це позитивний сигнал: Росія більше не розраховує на максимальний американський тиск на Україну. Тристоронні переговори до осені Дікінсон вважає малоймовірними. Путін не може прийняти статус-кво, бо це означало б визнання суверенної України.
Візит протрампівської блогерки Лори Лумер до Києва важливий. Вона звертається до аудиторії MAGA, яку раніше насичувала російська пропаганда. Російські тролі реагують агресивно – це підтверджує ефективність.
Підтримка Великої Британії залишається стабільною попри зміну урядів. Новий прем’єр Енді Бернем уже підтвердив курс. Британці бачать у перемозі України питання власної безпеки та моралі.
Інтерв’ю скорочено та відредаговано для ясності.
