Уже 13 серпня в українських кінотеатрах стартує показ горор-трилера «Кінець Оук-стріт». Стрічка змусить глядачів нервово озиратися ще довго після виходу із залу. Режисер Девід Роберт Мітчелл, відомий умінням перетворювати звичайні передмістя на джерело справжнього жаху, поділився деталями зйомок. Він розповів, як дитяче захоплення динозаврами, атмосфера кіно 1980-х і випадкова прогулянка перетворилися на масштабну пригодницьку історію.
Про що фільм «Кінець Оук-стріт»
У центрі сюжету — родина Платтів. Після загадкової космічної події вулицю Оук вириває з передмістя та переносить у невідоме місце. Герої швидко розуміють: їхнє виживання залежить від того, чи зможуть вони триматися разом і зорієнтуватися в уже невпізнаваному середовищі.
Головні ролі виконали Енн Гетевей, Юен Мак-Ґреґор, Мейзі Стелла та Крістіан Конвері. Сценаристом і режисером став Девід Роберт Мітчелл. Серед продюсерів — Дж. Дж. Абрамс, Ганна Мінгелла, Джон Коен, Метт Джексон і Томмі Гарпер.
Звідки взялася ідея стрічки
Одержимість динозаврами — сімейна спадщина режисера. Батько все життя мріяв стати палеонтологом і майже не розлучався з книжками про цих істот. Мітчелл виріс у такій атмосфері. До цього додайте стоп-моушн роботи Рея Гаррігаузена, які вони часто переглядали разом. Зокрема фільм «Долина Гвангі», де ковбої натрапляють на алозавра. Звідси й ідея картини про динозаврів, яка з дитинства нікуди не зникала.
Кілька років тому режисер просто гуляв своїм районом. Проходив повз характерний будинок і провулок. І раптом уявив: а що, якщо там, у смітті, риється динозавр. Побачив цю картину чітко, ніби наяву. Зупинився й якийсь час дивився на неї — щось фантастичне посеред цілком буденного середньокласового кварталу. Тоді подумав: хоче написати історію, яка викликатиме саме таке відчуття.
Події розгортаються на початку 1980-х. Мітчелл — дитина того десятиліття, тож повертався думками до часу, який для нього чимало важить. У 70-х і 80-х знімали фільми з персонажами, до яких по-справжньому прив’язуєшся. А потім цих героїв кидали в небезпечні обставини. Глядач уже встиг полюбити персонажа, і все набувало іншої ваги.
Знімали в стилі кінця 1970-х — початку 1980-х. Не надто багато матеріалу з різних ракурсів, дозволяли подіям розгортатися всередині кадру, уповільнили монтажний ритм. Додали світла й радості в освітлення та композиції, зберегли натуралізм.
Переслідування алозавром вимагало багато пошуків локацій, планування і репетицій із камерою. Знімали в Атланті. Для режисера було важливо, щоб район був справжнім. Фантастичні створіння — одне, а родина і середовище мали бути реальними, без надмірної кількості зеленого екрана.
За створення динозаврів відповідала команда Industrial Light & Magic. Вони принесли знання і творчість. Мета — створити життя, щоб тварини мали справжню фактуру, а не існували лише заради окремих моментів.
Мітчелл хотів, щоб глядач щиро переживав за героїв. Завдяки Енн Гетевей, Юену Мак-Ґреґору, Мейзі Стеллі та Крістіану Конвері між персонажами виникла справжня хімія. Саме вона змушує повірити в історію, навіть коли на екрані відбувається неймовірне. Енн Гетевей підняла напругу, небезпеку й страх на інший рівень. Коли стало зрозуміло, що вона та Юен Мак-Ґреґор зіграють чоловіка і дружину, режисер був надзвичайно щасливий. Їхня взаємодія виявилася фантастичною.
