Женя Мільковський народився 19 травня 1991 року в шахтарському Покровську на Донеччині. Саме звідти почався його шлях від бідного хлопця з гітарою до лідера гурту «Нерви» і артиста, який сьогодні живе в Лос-Анджелесі. Мама-піаністка дала йому перші уроки музики, а війна змусила переосмислити все і заспівати українською.
Дитинство в сірому містечку з вугільним пилом сформувало його голос — щирий, трохи сумний і дуже близький. Зараз, коли рідний будинок зруйнований, музика Мільковського звучить голосніше, ніж будь-коли.
Дитинство в Покровську: шахти, піаніно і перша гітара
Покровськ (колишній Красноармійськ) у 1990-х був типовим донецьким містечком — сірі панелі, шахти, постійна нестача грошей. Саме тут 19 травня 1991 року з’явився на світ Євген Геннадійович Мільковський. Мама працювала викладачкою в музичній школі і грала на піаніно. Батько тримав дім. Музика стала для хлопця єдиним світлим вікном у світі, де треба було здавати пляшки, щоб купити щось смачне.
У дев’ять років Женя пройшов жорсткий відбір у хор Харківської музичної школи. У чотирнадцять дядько подарував гітару. Хлопець одразу почав підбирати акорди і писати перші пісні. У кімнаті, де лунали і фортепіанні етюди мами, і гітарні рифи, народжувався майбутній фронтмен.
Життя було далеким від гламуру. Мама заробляла мізер, тож Женя допомагав, як міг — від роботи в агентстві батька до реставрації номерних знаків. Проте музика завжди була важливішою за все. За моїм досвідом спілкування з людьми з Донеччини, саме такі «прості» хлопці часто стають найщирішими артистами — бо їм немає чого втрачати, крім голосу.
Фабрика зірок і перші кроки в Києві
Коли Женя навчався в одинадцятому класі, у Києві проходив кастинг на перший сезон українського шоу «Фабрика зірок». Хлопець з Покровська легко пройшов відбір. Глядачі запам’ятали його як романтичного, трохи сором’язливого юнака з гітарою. Проте конфлікт з продюсерами зірвав плани. Обіцяного туру не сталося, і Женя повернувся додому.
У Покровську він працював барменом, щоб допомогти мамі з лікуванням. Але мрія не відпустила. Незабаром хлопець знову опинився в Києві, вступив на режисерський факультет Київського національного університету культури і мистецтв. Паралельно записував перші демо під псевдонімом Milkovskyi.
У 2009 році вийшли пісні «Да или» і «Станция Туман». Вони розлетілися мережею. У 2010-му з’явився сольний альбом «В моей комнате». Саме тоді почала формуватися група, яка незабаром стане відомою як «Нерви».

Народження гурту «Нерви» і московський період
У Києві Мільковський познайомився з продюсером Юрою Бардашем. Разом вони зібрали колектив. Репетиції проходили в підвалі столичної школи, кліпи знімали по всьому місту. Альбом «Всё, что вокруг» і хіти на кшталт «Кофе — мой друг» зробили «Нерви» одним з найпопулярніших поп-рок-гуртів пострадянського простору.
У 2014–2015 роках, коли на Донбасі вже палахкотіла війна, гурт переїхав до Москви. Контракт з лейблом Gazgolder відкрив нові можливості. Концерти, великі зали, мільйони прослуховувань. Мільковський тоді говорив, що слухачі не винні в політиці. Багато хто в Україні критикував цей крок, називаючи його зрадою. Сам артист пізніше зізнавався: тоді він не уявляв, що повномасштабне вторгнення взагалі можливе.
Життя в Москві давало гроші і сцену, але забирало спокій. Коли 24 лютого 2022 року почалося повномасштабне вторгнення, Женя одразу зайняв чітку позицію. Він засудив агресію, покинув Росію і почав активно підтримувати Україну.
Війна, зруйнований дім і переїзд до Лос-Анджелеса
Будинок у Покровську, де Женя виріс, зруйнували російські снаряди. За словами самого музиканта, снаряд пройшов наскрізь — від даху до першого поверху. Друзі писали, що повертатися вже нікуди. Місто, яке колись було тихим шахтарським центром, перетворилося на лінію фронту.
Після 2022 року Мільковський жив у Тбілісі, потім переїхав до Лос-Анджелеса. Там він продовжує писати музику під ім’ям MILKOVSKYI, випускає альбоми і гастролює Європою та Америкою. Гурт збирає кошти на допомогу Україні. З’явилися перші пісні українською. Для багатьох фанатів це стало символом повернення до коріння.
У 2025–2026 роках «Нерви» активно гастролюють Північною Америкою. Концерти в Калгарі, Сіетлі, Лос-Анджелесі, Маямі, Нью-Йорку, Торонто. Паралельно Женя випустив збірку демо-записів 2010–2026 років — 59 треків, які роками лежали в папці на комп’ютері. Це дуже особистий жест: музикант вирішив поділитися тим, що раніше ховав навіть від себе.
Цікаві факти про Женю Мільковського
- Першою роботою була допомога батькові в агентстві зовнішньої реклами — без зарплати.
- У дитинстві здавав пляшки і витягував іграшки з автоматів, щоб потім їх продавати і подвоювати дохід.
- Одного разу малював графіті для комуністичної партії і мало не «попався».
- Філіп Кіркоров якось подарував йому чохол для телефону і ремінь.
- Зріст артиста — 171 см. Сам він жартує, що 80 % успіху — завдяки «видатного носу».
Особисте життя і творчість сьогодні
У 2018 році прямо на сцені в Іваново Женя запропонував руку і серце Діані Іваницькій. Пізніше були стосунки з барабанщицею Аліною Олешевою. Зараз артист не одружений і зосереджений на музиці.
Його пісні завжди були прості і близькі — про кохання, самотність, пошук себе. Після війни з’явилися треки, де біль і надія звучать ще гостріше. Альбом «Не Вернуться Домой» 2025 року прямо відображає переживання людини, яка втратила дім, але не втратила голос.
Зараз Мільковський пише і англійською. Він відкрито говорить, що найважчі почуття відправляє в «Нерви». Концерти збирають і українців за кордоном, і тих, хто просто любить щиру музику.
| Рік | Подія | Деталі |
|---|---|---|
| 1991 | Народження | Покровськ, Донецька область |
| 2007–2008 | Фабрика зірок | Перший сезон, конфлікт з продюсерами |
| 2010 | Сольний альбом | «В моей комнате» |
| 2012 | Дебют «Нервів» | Альбом «Всё, что вокруг» |
| 2015 | Переїзд до Москви | Контракт з Gazgolder |
| 2022 | Антивоєнна позиція | Від’їзд з Росії, підтримка України |
| 2025–2026 | Життя в Лос-Анджелесі | Тури, нові альбоми, демо-збірка |
Джерела даних: відкриті біографічні матеріали та інтерв’ю артиста.
Шлях Жені Мільковського — це історія хлопця, який вийшов з шахтарського містечка, пройшов через славу, критику, війну і зруйнований дім. Сьогодні він грає в Каліфорнії, але голос його все одно звучить по-донецьки — щиро, трохи хрипко і дуже близько до серця.