неділя, 10 грудня 2017 р.

Як захистити учнів від насилля у школі


Оцінка на чолі, скотч на роті, стусани по голові… Гадаєте, трилер? Де там! Звичайний урок у школі. Шокує, наскільки жорстоко — нині, у XXI столітті! — поводяться з учнями деякі вчителі. Батькам невтямки, чому педагоги часто вдаються до психологічного й навіть фізичного насилля замість того, щоб зацікавити дітей, навчити їх мислити, аналізувати, дискутувати.

Що ж робити, якщо ваша дитина повертається зі школи пригніченою або ще гірше — із синцями й запевняє: «Більше туди не піду»? Як захистити сина чи доньку від агресивного вчителя, який принижує честь і гідність, застосовує до учнів жорстокі покарання, дізнавався «УК». 

Бити — означає вчити? 

Одіозний випадок нещодавно прогримів на всю країну: у вербовецькій школі на Закарпатті вчителька математики написала учениці оцінку просто на чолі, оскільки дівчинка забула вдома щоденник. Як з’ясувалося згодом, педагог робила це не вперше і вважала такий вчинок… жартом. Мама учениці звернулася до громадської організації «БАТЬКИ SOS» по допомогу й завдяки розголосу у соцмережі та медіа у школі таки провели службове розслідування й винесли вчительці догану.

«У Кривому Розі вчителька хореографії під час уроку заклеїла роти скотчем чотирьом учням молодших класів — дітям 8—9 років, щоб вони не розмовляли, — розповідає «УК» юрист «БАТЬКИ SOS» Роман Бондаренко. — Пояснила свій вчинок як жарт. Одначе батьки школярів обурилися поведінкою педагога й порушили проблему через Фейсбук, нашу спільноту, звернулись на телебачення. У підсумку вчителька написала заяву про звільнення. Жах у тому, що деякі вчителі такі методи вважають за норму. І навіть не замислюються, якої моральної, психологічної шкоди завдають дітям».

У соцмережі сторінка однойменної спільноти рясніє прикладами застосування і морального, й фізичного насилля. І не лише в державних, а й у приватних навчальних закладах. У столичній приватній школі (зазначено конкретну назву), де за елітне навчання треба заплатити 6 тисяч гривень на місяць, знущаються з дітей.

«На очах у мене й мого сина вчителька вдарила долонею в чоло учня іншого класу, — ділиться батько четвертокласника. — З’ясувалося, фізичне насилля педагог застосовує постійно, мовляв, «щоб краще засвоювали матеріал». Батьки решти учнів підтвердили, що їхні діти потерпають від знущань учительки. Я звернувся з письмовою скаргою до директора школи. Тільки за півроку отримав відповідь: факти не підтвердились, однак педагога покарали матеріально й дисциплінарно. А класна керівниця й далі била дітей! Директор знов отримала скаргу. Після цього вчителька назвала сина перед однолітками «стукачем», мовляв, розповідає батькам про справи класу». Батькові довелося перевести сина до іншого навчального закладу, однак він не полишає намагань відновити справедливість й притягти педагога до відповідальності.

«У нашій школі вчителька продовженого дня ставить дітей у куток і всіляко принижує, — ділиться наболілим пані Світлана. — Коли порушила це питання, класний керівник обурилася і скликала батьківські збори. Яким було моє здивування, коли керівниця разом з іншими батьками влаштували мені справжній терор! Мовляв, це норма, а мене, вочевидь, мало били в дитинстві.! Учителька продовженого дня заявила, що закон дозволяє ставити учня в куток на 15 хвилин. Я здивувалася: де ж це написано? «У Конституції!» — відрізала вона».

Некомпетентність у поєднанні з невіглаством — шалена суміш. Найгірше, що від неї потерпають діти. Чого доброго можуть навчити педагоги, які нібито закінчували університети й мають не один рік практики, а дозволяють собі явно непедагогічні методи? Як можна допускати до роботи з дітьми таких фахівців, які не соромляться видавати батькам перли на кшталт «діти до 21 року — ще не люди!» чи «хто вам дозволив закони читати?!» 

Авторитарна педагогіка — спадкова 

Від чого ж потерпають школярі?

«Найчастіше — від приниження честі й гідності, коли вчителі кричать, вживають принизливі фрази-штампи, які не вважають образливими, — зазначає Роман Бондаренко. — Це психологічне насилля. Такі підходи у школах — відгомін совітів, коли процвітала авторитарна педагогіка. І за 26 років незалежності наша освітня система не перебудувалася, радикальних змін не відбулося. Тож авторитарні підходи нині передаються з покоління в покоління вчителів, тобто досі у більшості педагогічних університетів навчають студентів такими самими методами. І навіть з першого класу в школі пригнічують особистість. Тобто все спрямоване на те, щоб сформувати суспільство пересічних заляканих, затурканих громадян».

За авторитарними підходами вчителі часто приховують власну непрофесійність. Адже справжній педагог завжди відкритий до діалогу з учнями, не боїться їхніх запитань, уміє перетворити урок на цікаве дійство, а не на суцільний терор. До речі, якщо вашій дитині вчитель не дає змоги висловити власну думку, це теж вважається психологічним насиллям.

«Коли вчитель не звертає уваги на учня й каже «мене не цікавить твоя думка», то порушує Конвенцію ООН про права дитини, — запевняє юрист. — У міжнародному документі зазначено, що кожна дитина має право бути почутою, висловити власну точку зору. Учителі часто роблять зауваження до зовнішнього вигляду учнів, ніби форма одягу — найголовніше, що є в школі. І починають вичитувати дітей за колір сорочки, довжину спідниці.. Шкільна форма — такий собі фетиш, традиція зрівнялівки. Такі порушення суперечать конвенції, де прописано право дитини на індивідуальність». 

Розголос — найефективніша зброя 

Які ж дії вчителів вважаються жорстокими? Їх зазначено в наказі Міністерства освіти і науки №844. Одначе реалії доводять: далеко не всі педагоги читали цей наказ і застосовують насилля. Психологи застерігають, що це може призвести до серйозних психологічних травм у дітей: неврастенічного розвитку особистості, соматичних порушень, депресії, гніву, почуття тривоги, невпевненості в собі, розлади сну й апетиту тощо.

«Якщо ваша дитина постраждала від дій учителя, найперше раджу звернутися до лікаря, коли є зовнішні ознаки фізичної шкоди. Тут дві мети: по-перше, зберегти здоров’я дитини, по-друге, зафіксувати наслідки, — радить Роман Бондаренко. — Потім слід звернутися до класного керівника або директора школи. Наступний крок — написати скаргу до управління освіти міста чи району, далі — до обласного департаменту освіти. У жодному разі не треба замовчувати й терпіти. Як показує практика, розголос — найефективніша зброя.
Рік тому займався справою про психологічне насилля: класний керівник у Черкасах жорстоко виховувала п’ятикласників: дуже голосно кричала, принижувала, вигукувала раз по раз «я научу тєбя любіть совєтскую власть!» Тоді це пролунало на багатьох телеканалах. Вчительку звільнили у січні цього року. Суд виніс рішення про жорстоке поводження з дітьми. Допомогли аудіозаписи уроків з криками вчительки і грюканням по столу, які стали доказом у суді».

До речі, звільнили вчителя й за те, що він не пустив учня до туалету й той не витримав. Тож юристи запевняють: треба сміливо обстоювати права власної дитини.

«Усе в руках батьків: вони повинні захищати права власних дітей і обирати не заборонені законом засоби. Приміром, не заборонено здійснювати запис у публічному місці. Школа — громадське місце, де відбувається навчальний процес. Урок може відвідати будь-хто з батьків, попередивши. Але оскільки на таких уроках вчителі не кричатимуть на учнів, нині досить дієві засоби — смарт-годинники. А якби ще у класах встановили відеокамери, це зняло б безліч питань: стали б зразу зрозумілими претензії вчителів до дітей і навпаки. Проти були б лише вчителі, яким є що приховувати», — зазначає Роман Бондаренко. 

Агенти змін 

Чи можна вилікувати окремих вчителів від жорстокої й неадекватної поведінки? Громадські активісти не плекають ілюзій: миттєвих змін чекати не слід, вони мають відбутись еволюційним шляхом. Майбуття нової української школи — за педагогами з новим баченням, директорами, обраними за конкурсом. Адже коли у школу приходить працювати навіть одна людина з прогресивними поглядами, освітнє середовище змінюється. Нині вже є острівки свободи у школах, дитсадках. Таких педагогів звуть агентами змін, саме вони можуть зруйнувати стереотипи й оздоровити систему освіти зсередини.

У ГО «БАТЬКИ SOS» зауважують, що вчителі з інноваційним мисленням зазвичай зустрічають опір педколективу, одначе допоможе талант і терпіння. Радять почати з малого. Приміром, скасувати шкільну форму, перестати проводити урочисті лінійки тощо. Ці нібито дрібні традиції напрочуд сильно впливають на психологію дітей. У всеукраїнському масштабі змінам додасть обертів упровадження МОН Концепції Нової української школи, яка передбачає перехід до педагогіки партнерства. А окремі шкільні узурпатори нарешті збагнуть, що вони не дресирувальники в цирку, а вчителі й повинні чути і дітей, і їхніх батьків. 

БАТЬКАМ І ВЧИТЕЛЯМ НА ЗАМІТКУ 

Згідно з наказом Міністерства освіти і науки №844 «Про вжиття додаткових заходів щодо профілактики та запобігання жорстокому поводженню з дітьми», жорстоким поводженням вважається: приниження, ставлення в куток, биття, ігнорування фізичних потреб дитини (заборона піти до туалету), жорстка дисципліна, що тримається на страху, а не на інтересі до навчання, авторитаризм, вимоги без пояснень, непосильна праця.

А ще нагадування в присутності класного колективу про недоліки учня, особливості сім’ї, сімейні події, про які дізнався вчитель, недоцільні вимоги до зовнішнього вигляду (зачіски, форми). Педагогові заборонено власноруч підстригати школярів, знімати з них прикраси, відбирати мобільні телефони тощо.

Інна КОВАЛІВ 
Джерело: «Урядовий кур’єр» https://ukurier.gov.ua/uk/articles/yak-zahistiti-uchniv-vid-nasillya-u-shkoli/

0 коммент.:

Дописати коментар