понеділок, 26 жовтня 2015 р.

Права на додаткову соціальну відпустку одинокій матері

Заступник начальника відділу Управління Держпраці у Полтавській області Гетало Ірина роз’яснює права на додаткову соціальну відпустку одинокій матері.

З метою створення сприятливих умов для догляду та виховання дітей ст.182-1 КЗпП України та ст.19 Закону України «Про відпустки» (надалі – Закон) передбачено надання працівникам, які мають дітей, соціальної додаткової відпустки.

За статтею 19 Закону (із змінами і доповненнями) жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину-інваліда, або яка усиновила дитину, матері інваліда з дитинства підгрупи А І групи, одинокій матері, батьку дитини або інваліда з дитинства підгрупи А І групи, який виховує їх без матері (у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла під опіку дитину або інваліда з дитинства підгрупи А І групи, чи одному із прийомних батьків надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (стаття 73 КЗпП України). За наявності декількох підстав для надання цієї відпустки її загальна тривалість не може перевищувати 17 календарних днів.

Поняття одинокої матері визначено у постанові Пленуму Верховного Суду України від 06.11.92 р. № 9 (із змінами) „Про практику розгляду судами трудових спорів”. Згідно з п.9 цієї постанови одинокою матір’ю слід вважати жінку, яка не перебуває у шлюбі і у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено у встановленому порядку за вказівкою матері; вдову, іншу жінку, яка виховує і утримує дитину сама.

Це визначення терміну «одинока мати» застосовується лише для надання пільг і гарантій, установлених трудовим законодавством щодо відпусток.

За цим визначенням для визнання «іншої жінки» одинокою необхідно дві ознаки: вона сама і виховує, і утримує дитину.

Факт розлучення не надає автоматично статусу одинокої матері, водночас, як і сплата аліментів не свідчить про те, що батько бере участь у вихованні дитини (для такого статусу важлива саме відсутність участі батька у вихованні, а не утримання дитини).

Згідно з неодноразовими роз’ясненнями Мінсоцполітики батька лише тоді може бути визнано таким, що бере участь у вихованні дитини, якщо він або проживає разом з дитиною, або є докази іншої участі батька у вихованні дитини.

У чинному законодавстві відсутній конкретний перелік документів, які можуть слугувати доказом того, що розлучена жінка виховує дитину самостійно (без батька). 

За сталою практикою та поясненнями, що випливають із численних листів Мінсоцполітики, такими документами можуть бути: 
- рішення суду про позбавлення батька дитини батьківських прав; 
- ухвала суду або постанова слідчого про розшук батька дитини за позовом про стягнення аліментів; 
- акт, складений соціально-побутовою комісією, створеною первинною профспілковою організацією чи будь-якою іншою комісією, утвореною на підприємстві, в якому зі слів сусідів (за наявності їх підписів у акті) підтверджується факт відсутності участі батька у вихованні дитини; 
- довідка зі школи (дитячого садочка) про те, що батько не бере участі у вихованні дитини (не спілкується з вчителями, не забирає дитину додому, не бере участі у батьківських зборах) тощо. 

Окрім одного з вищевказаних документів, роботодавцеві також слід надати копії свідоцтв про народження дитини та про розірвання шлюбу.

Джерело: http://np.pl.ua/2015/10/pravo-materi-odynachky-na-vidpustku/

0 коммент.:

Дописати коментар