Олександр Малінін, російський співак з унікальним тенором, колись будував справжній культурний міст між Росією та Україною — записував альбоми українською мовою, виконував народні пісні без найменшого акценту та отримував державні нагороди в Києві. У 2024 році, після років мовчання та спроб «відсидітися» за кордоном, він публічно заявив про свою лояльність Російській Федерації, присягу армії та готовність захищати батьківщину зі зброєю в руках, якщо знадобиться. Ця заява, зроблена під тиском російських чиновників, розірвала останні нитки, що пов’язували його з українською аудиторією, і перетворила колишнього улюбленця на символ розчарування та втрати для тих, хто колись бачив у ньому частину спільної культурної спадщини.
Його позиція щодо війни з Україною еволюціонувала від довгого мовчання після 2014 року та повномасштабного вторгнення 2022-го до чіткої підтримки російської сторони у 2024-му. Сьогодні, у 2026 році, Малінін продовжує гастролювати Росією, сплачувати податки до бюджету країни-агресора та залишатися в центрі критики з українського боку — зокрема, через коментарі людей, з якими колись тісно співпрацював. Ця історія — не просто про одного артиста, а про те, як війна змушує навіть тих, хто співав про любов і тугу, обирати бік і платити за це репутацією, зв’язками та повагою.
Ранні зв’язки з Україною: альбоми, концерти та почесне звання
Ще на початку 2000-х Олександр Малінін несподівано для багатьох звернув увагу на українську пісенну спадщину. У 2003 році вийшов альбом «Червона калина», де тенор співака ніжно і точно передав класику народного репертуару — від «Несе Галя воду» та «Ой, на горі та женці жнуть» до «Рідна мати моя». Через чотири роки з’явилася «Чарівна скрипка» — ще один диск, наповнений українськими мелодіями, серед яких особливо виділялася однойменна композиція на вірші Євгена Рибчинського. Співак не просто заспівав — він вклав у виконання стільки щирості та вокальної майстерності, що українські слухачі сприйняли його як «свого».
Ця співпраця не обмежилася студійними записами. Малінін працював з українським поетом і композитором Євгеном Рибчинським над піснями «Береги» та «Безсоння», які швидко стали популярними. Його голос — чистий, проникливий, з легким драматизмом — ідеально пасував до ліричних українських текстів. У 2004 році, саме на день народження артиста 16 листопада, Президент України Леонід Кучма підписав указ про присвоєння Малиніну почесного звання Народного артиста України «за вагомий особистий внесок у популяризацію української пісенної спадщини та високу виконавську майстерність». Це було визнання не лише таланту, а й справжньої поваги до культури сусіднього народу.
Артист часто приїжджав до України з концертами. У 2017 році в київському Палаці «Україна» він виконав цілу низку українських хітів під акомпанемент гітари та симфонічного оркестру. У 2021-му виступав у Болграді Одеської області на святкуванні 200-річчя міста. Навіть після 2014 року, коли Росія анексувала Крим, Малінін не засудив ці події публічно, але й не припинив гастролей українськими містами, зберігаючи образ людини, яка цінує обидві культури.
Довоєнний період та повномасштабне вторгнення: мовчання як стратегія
Після 2014 року Малінін зберігав обережне мовчання щодо Криму та Донбасу. Він продовжував жити переважно в Москві, сплачувати податки в Росії та зрідка навідуватися до України. Коли 24 лютого 2022 року почалося повномасштабне російське вторгнення, співак знову обрав мовчання. Замість публічних заяв він виїхав до Німеччини — країни, де його дружина Емма має громадянство, а родина володіє нерухомістю ще з 2010 року. Діти артиста давно пов’язані з Європою: за словами Євгена Рибчинського, один з них співає в королівській опері у Британії.
Малінін намагався «відсидітися», уникаючи прямих відповідей на питання про війну під час російських концертів. Проте ця тактика не спрацювала. Російська влада та провладні кола почали чинити тиск: артисту нагадували про минулі «проукраїнські» кроки — альбоми, звання, виконання «Червоної калини». У 2023–2024 роках ситуація загострилася. Перед концертом у Саратові депутати місцевої облдуми поставили умову — публічно підтримати так звану «СВО» та вибачитися за минуле захоплення українською культурою. Малінін пообіцяв, але на сцені такої промови не виголосив. Це викликало гнів російських чиновників, які назвали його «боягузом» і погрожували скасуванням гастролей.
Заява 2024 року: тиск, присяга та готовність зі зброєю
У березні 2024 року Малінін опублікував у Instagram допис, який став поворотним моментом. Він чітко окреслив свою ідентичність: «Я росіянин. Громадянин Російської Федерації і народний артист Росії». Далі — про армію: «Щодо „СВО“, то в армії служив, присягу приймав і вірний їй досі. Якщо потрібно буде йти батьківщину захищати, я готовий». Співак наголосив, що не живе постійно за кордоном, сплачує податки в Росії та не зраджував батьківщину.
Пізніше дружина Емма та команда підтвердили: артист проводить у Росії вісім місяців на рік, а частину квитків на концерти безкоштовно передають учасникам бойових дій проти України. У інтерв’ю російським ЗМІ Малінін захищався: минулі українські альбоми записувалися, коли країни вважалися «братськими», він не вважає себе винним і не збирається «падати на коліна та каятися». Порівнював себе з Таїсією Повалією, яка теж має українське звання, але виступає в Росії.
Ця заява прозвучала як пряма підтримка російської агресії. Для багатьох українців, які колись плакали від його виконання «Два кольори» чи «Черемшини», це стало особистою зрадою.
Реакція України: розчарування, позбавлення звань та голоси болю
У листопаді 2024 року Президент України Володимир Зеленський підписав указ про позбавлення державних нагород осіб, які підтримують агресію проти України. Малінін опинився серед них. Його ім’я внесли до бази «Миротворець».
Найбільш емоційно відреагував Євген Рибчинський — людина, з якою Малінін створював українські хіти. У інтерв’ю 2025 року композитор назвав те, що сталося, «сильним розчаруванням». «Саша був народним артистом України, який записав альбоми народних пісень для українців. І це було дивовижно… Він, знаючи, що тут і там він народний, тихенько звалює на початку війни до Німеччини і думає, що зможе відсидітися. Його запрошують у Саратов і там просто провокують. І він тепер „вата“», — сказав Рибчинський. За його словами, за поглядами Малінін не був «ватником», але припустився фатальної помилки. Спілкування припинилося повністю: «Ми не спілкуємося. Тато не бере трубку. Тато закрив по ньому питання».
Для української публіки втрата виявилася особливо болісною. Малінін не просто співав українські пісні — він робив це з такою автентичністю, що його тенор ставав частиною національної культурної пам’яті. Тепер той самий голос, що колись дарував «Червону калину» як символ краси й туги, асоціюється з підтримкою війни, яка руйнує українські домівки.
Цікаві факти про зв’язок Олександра Малініна з Україною
Цікаві факти про зв’язок Олександра Малініна з Україною
- У 2003 та 2007 роках Малінін випустив два повноцінні альбоми українською мовою — «Червона калина» та «Чарівна скрипка», де прозвучали як народні пісні, так і авторські композиції на вірші Євгена Рибчинського.
- Пісня «Чарівна скрипка» та кілька інших створені саме в співпраці з українським поетом і композитором Євгеном Рибчинським, з яким у Малиніна склалися теплі творчі стосунки.
- 16 листопада 2004 року, на свій день народження, співак отримав звання Народного артиста України указом Президента Леоніда Кучми — рідкісний випадок для російського виконавця.
- Малінін володіє українською мовою на високому рівні і виконує народні пісні без акценту, що особливо цінувала українська аудиторія.
- У 2017 році в київському Палаці «Україна» артист влаштував цілий концерт українських хітів, а у 2021-му виступав у Болграді на Одещині.
- За спогадами очевидців, під час Революції Гідності Малінін виступав у Києві разом з Національним заслуженим народним хором України імені Григорія Верьовки.
- Після заяви 2024 року та позбавлення звання у листопаді 2024-го Малінін залишається в базі «Миротворець» і продовжує викликати гостру критику в українському інформаційному просторі.
Сучасний стан у 2026 році: гастролі, податки та тінь минулого
У 2026 році Олександру Малиніну виповнилося 67 років. Він продовжує жити переважно в Москві, регулярно виступає на російських майданчиках та бере участь у телевізійних проектах. Податки, які він сплачує в Росії, опосередковано підтримують військові дії проти України. Дружина Емма зберігає зв’язки з Німеччиною, діти — з Британією, але сам артист публічно обрав російський бік.
Нових гучних заяв про війну від нього не надходило, проте тінь 2024 року досі лежить на його кар’єрі. Російська публіка розділилася: хтось сприйняв заяву як прояв лояльності, хтось — як запізнілу і вимушену. В Україні ж ім’я Малиніна тепер рідко згадують без болю чи обурення. Колись його голос об’єднував, сьогодні — нагадує про те, як війна руйнує навіть найтонші культурні зв’язки.
Історія Малиніна — це історія про вибір, якого не уникнути в часи великої війни. Про те, як тенор, що колись співав про рідну матір і червону калину, змушений був обрати, на чиєму боці він стоїть, коли дим і біль заполонили обидва береги Дніпра. І про те, що такі рішення залишають слід не лише в біографіях артистів, а й у серцях тисяч людей, які колись вірили в силу пісні перетинати кордони.
