Нікита Панфілов, російський актор театру та кіно, здобув широку популярність саме завдяки Україні. Сім років він провів на знімальних майданчиках Києва, граючи головну роль у детективному серіалі «Пес». Його персонаж — майор поліції Максим Максимов — став улюбленцем українських глядачів, а сам актор встиг не лише попрацювати, а й, за спогадами колег, одружитися, повінчатися та охрестити дитину в Україні. Ці особисті віхи зробили зв’язок глибшим, ніж просто контракт.
Після 24 лютого 2022 року Панфілов публічно не засудив вторгнення, не підтримав українських колег і не висловився проти дій російської армії. Натомість він назвав події «політикою» та порадив колезі «не лізти туди». Сьогодні актор живе й працює в Росії, знімається в російських проєктах і уникає будь-яких коментарів про війну. Його історія — це приклад того, як особисті зв’язки, кар’єрні амбіції та вибір мовчання перетинаються в умовах повномасштабної війни.
Цей вибір контрастує з діями актора до 2022 року. У 2019-му Панфілов відмовився відвідувати окупований Крим, щоб зберегти можливість зніматися в українському серіалі. Сьогодні ж його публічна позиція зводиться до повного ігнорування теми, яку він вважає забороненою для обговорення.
Хто такий Нікита Панфілов
Народився 30 квітня 1979 року в Москві в театральній родині. Батько керував театром, мати працювала режисеркою. У дитинстві Панфілов уже виходив на сцену — грав Івана-царевича та Діда Мороза. У школі серйозно займався греко-римською боротьбою, став майстром спорту та входив до олімпійського резерву. Після школи вступив до Інституту сучасного мистецтва, потім відслужив у російській армії за призовом. Згодом закінчив Школу-студію МХАТ у 2006 році й десять років працював у трупі Московського художнього театру імені Чехова.
Кар’єра в російському кіно та серіалах складалася успішно, але без прориву всеросійського масштабу. Ролі в «Університеті», «Мажорі», «Духless» та інших проєктах робили його впізнаваним, проте справжня популярність прийшла з України.
Серіал «Пес» — український прорив російського актора
У 2015 році Панфілов отримав головну роль у новому українському детективному серіалі «Пес». Він зіграв майора поліції Максима Максимова, напарника німецької вівчарки Мухтара. Зйомки тривали до 2021 року, і весь цей час актор регулярно приїжджав до Києва. Серіяльна формула — поліцейська драма з гумором, динамічними погонями та сильним акторським дуетом людини й собаки — швидко завоювала аудиторію. Панфілов став єдиним російським актором у проєкті, що знімався українською командою на українських локаціях.
За словами українського актора Михайла Жоніна, який також знімався в «Песі», Панфілов за сім років встиг глибоко інтегруватися в українське середовище. Жонін розповідав, що актор одружився в Україні, повінчався та охрестив дитину — кумами стали колеги зі знімальної групи. Ці деталі підкреслюють, наскільки особистим став для Панфілова український період життя.
Актор зізнавався, що спочатку йому було непросто працювати з собакою — він завжди вважав себе «котолюбом». Проте після зйомок завів собаку сам. Серіял приніс йому не лише гонорари та впізнаваність, а й реальні людські зв’язки, які обірвалися в 2022 році.
Ставлення до Криму до повномасштабного вторгнення
У 2018 році Панфілова внесли до бази даних центру «Миротворець» за незаконне відвідування окупованого Криму. Це стало першим серйозним публічним маркером його позиції щодо українських територій. Вже наступного року, у 2019-му, актор дав інтерв’ю, де заявив, що більше не планує відвідувати Крим. Причина — бажання продовжити зйомки в «Песі».
«Інакше я просто не зможу зніматися. Усі зйомки проходять в Україні, і я єдиний російський актор там», — пояснював він. Тоді це виглядало як свідомий вибір на користь української роботи. Обмеження авіасполучення вже ускладнювали логістику: замість години польоту дорога до Києва займала п’ять годин. Панфілов обрав кар’єру в Україні, а не поїздки на окуповану територію.
Цей крок тоді позитивно сприйняли в українському інформаційному просторі. Актор виглядав людиною, яка ставить професійні та особисті зв’язки вище політичних жестів.
24 лютого 2022 року: дзвінок, який все пояснив
На початку повномасштабного вторгнення Панфілов подзвонив Михайлу Жоніну. Жонін, родом з Нової Каховки, розповів росіянину про ракети та танки біля будинку. У відповідь почув пораду «не лізти туди, бо це все політика».
Жонін відповів прямо: «Нікіта, як це не лізь? Яка політика? У нас тут ракети, у нас тут людей вбивають». Після цього поклав слухавку. Пізніше Жонін переглянув інтерв’ю Панфілова, де той називав себе аполітичним, «жертвою пропаганди» та заявляв, що «поважає свого президента». Для Жоніна це стало остаточним розривом: людина, з якою він знімався сім років, чиї куми — українські колеги, обрала мовчання та відсторонення.
Панфілов ніколи публічно не коментував цей дзвінок. Він продовжує дотримуватися правила, яке озвучив ще раніше: дві теми, про які він ніколи не говоритиме, — це політика та колишні пасії.
Мовчання як свідома стратегія
Після 2022 року Панфілов не зробив жодної антивоєнної заяви, не підтримав українських колег і не висловився про події навіть у форматі «я за мир». Він продовжує зніматися в російських серіалах та фільмах, бере участь у світському житті Москви. У російських медіа його позицію описують як «аполітичну». Сам актор уникає прямих відповідей, переводячи розмову на «щось хороше».
Таке мовчання — поширена стратегія серед частини російських діячів культури. Воно дозволяє зберігати доступ до державного телебачення, федеральних каналів та глядацької аудиторії всередині Росії. Відкрита підтримка війни чи, навпаки, антивоєнна позиція несе ризики: від втрати ролей до проблем з владою. Панфілов обрав варіант, який мінімізує ризики для кар’єри в Росії, навіть ціною розриву з українською частиною свого життя.
Реакція в Україні: від улюбленця до символу розчарування
Українські медіа та глядачі сприйняли позицію Панфілова болісно. Статті на unian.ua, telegraf.com.ua та інших ресурсах описують його як людину, яка «відвернулася від України» або «стала жертвою пропаганди». Жонін у інтерв’ю 2026 року прямо назвав поведінку колишнього колеги зрадою довіри та людських зв’язків.
Для багатьох українців, які дивилися «Пса» і вважали Панфілова «своїм», ця історія стала ще одним прикладом того, як російська пропаганда та страх втрати кар’єри перемагають особисті стосунки. Водночас частина аудиторії просто перестала цікавитися його долею — серіал «Пес» зупинився, а новий контент з актором в Україні не з’являється.
Контекст серед інших російських акторів
Панфілов — не єдиний російський діяч культури, який обрав мовчання. Багато хто з тих, хто раніше працював в Україні або мав там зв’язки, після 2022 року або підтримав офіційну позицію Росії, або зник з публічного поля. Деякі, як Сергій Безруков, висловлювалися більш чітко. Інші, як Панфілов, обрали «нейтралітет», який на практиці означає ігнорування страждань українців.
Ця стратегія дозволяє зберігати обличчя перед російською аудиторією та уникати санкцій всередині країни. Проте для української сторони вона виглядає як моральна капітуляція — особливо коли йдеться про людину, яка сім років жила українським життям.
Цікаві факти про Микиту Панфілова та його зв’язок з Україною
- Панфілов відслужив строкову службу в російській армії ще до початку акторської кар’єри — досвід, який зараз набуває особливого відтінку на тлі війни.
- Він завжди вважав себе «котолюбом», але після зйомок з німецькою вівчаркою Мухтаром у «Песі» завів собаку сам.
- За словами Михайла Жоніна, під час зйомок у Києві Панфілов одружився в Україні, повінчався та охрестив дитину — кумами стали українські колеги зі знімальної групи.
- У 2019 році актор публічно відмовився від поїздок до окупованого Криму, щоб не втратити роль у «Песі» — тоді це сприйняли як вибір на користь України.
- Після 2022 року Панфілов жодного разу публічно не засудив вторгнення і не підтримав українських колег, з якими знімався сім років.
- Він продовжує активно зніматися в російських проєктах на федеральних каналах і живе в Москві.
- У російських інтерв’ю актор неодноразово заявляв, що ніколи не обговорюватиме політику — це правило він дотримується навіть у приватних розмовах з колишніми українськими колегами.
Ці факти показують, наскільки глибоким був український період у житті Панфілова — і наскільки різко він завершився. Кар’єрні рішення, особисті зв’язки та публічне мовчання утворили складну картину, яку українська аудиторія досі аналізує.
Історія Микити Панфілова про війну — це не просто історія одного актора. Це історія про те, як люди, чиє життя колись перетиналося з Україною, роблять вибір у критичний момент. Одні обирають відкриту позицію, інші — мовчання. Панфілов обрав друге. І це рішення, яке залишилося з ним і з тими, хто колись вважав його частиною української культурної картини.
