Сергій Сосєдов, російський музичний критик і колишній суддя українського талант-шоу «Х-Фактор», кілька років жив у Києві, заробляв популярність та гроші на українському телебаченні, а потім різко змінив курс. Після 2014 року, а особливо після повномасштабного вторгнення 2022-го, він почав повторювати кремлівські тези про «неонацистську пропаганду» в Україні, контроль країни з боку США та неможливість примирення. Його слова лунали в російських пропагандистських ефірах, а Україна у січні 2023 року ввела проти нього персональні санкції — заборону на в’їзд на десять років і блокування активів.
Ця історія — не просто про одного журналіста. Вона показує, як війна оголює справжні пріоритети навіть у тих, хто раніше здавався частиною українського культурного простору. Сосєдов, який колись вихваляв українську природу й людей, став символом тієї частини російського шоу-бізнесу, яка обрала кар’єру та лояльність режиму замість принципів. Для новачків у темі це простий приклад того, як особиста вигода може переважити багаторічну інтеграцію в іншу країну. Для тих, хто слідкує за інформаційною війною глибше, — це класичний кейс використання колишніх «своїх» для легітимізації агресії та дискредитації України.
Його трансформація відбулася не за одну ніч. Ще до 2014 року Сосєдов виглядав доброзичливим експертом, який із задоволенням працював у київських студіях. Після анексії Криму та особливо після 24 лютого 2022-го маска сповзла. Він почав стверджувати, що українцями «керують із США», що примирення вже неможливе, а українська пропаганда «пекельна» і перевершує геббельсівську. Такі заяви робили не абстрактні пропагандисти з першого дня, а людина, яка раніше сиділа поруч з українськими зірками й оцінювала їхні таланти.
Хто такий Сергій Сосєдов і як він опинився в українському ефірі
Сергій Васильович Сосєдов народився 23 травня 1968 року в Москві. Закінчив факультет журналістики МДУ з червоним дипломом, навчався теорії музики, працював у російських виданнях і телепрограмах. До України він прийшов уже сформованою фігурою — гострим, іноді скандальним критиком, який вів програму «Акули пера» на ТВ-6 і коментував музичні події.
У 2010 році Сосєдова запросили до журі українського «Х-Фактора» на каналі СТБ. Він залишався там кілька сезонів, до 2015 року, а також брав участь у шоу «Танці з зірками». Для українського глядача він став впізнаваним обличчям — суворим, але справедливим суддею, який іноді видавав колоритні коментарі. П’ять років він жив у Києві, спілкувався з місцевими музикантами, публічно хвалив українську природу та людей. Фанати сприймали його як «свого москвича», який щиро закохався в країну.
Цей період важливий для розуміння глибини подальшого розвороту. Сосєдов не був випадковим гостем. Він заробляв тут репутацію та, ймовірно, пристойні гонорари. Українська аудиторія звикла бачити його в прайм-тайм, а учасники шоу — отримувати від нього оцінки. Коли війна почалася, багато хто згадав саме ці роки: як людина, яка мала доступ до українських сердець через телебачення, раптом почала виправдовувати бомби, що падали на ті самі міста.
Роки в Києві: позитивні слова, які швидко забули
До 2014 року Сосєдов неодноразово висловлювався про Україну в теплому ключі. Він розповідав про приємних людей, красиву природу, атмосферу, яка йому подобалася. Такі коментарі лунали в інтерв’ю та ефірах. Ніхто не чув від нього тоді закликів до «денацифікації» чи розповідей про «пекельну пропаганду».
Цей контраст особливо болючий для тих, хто пам’ятає його в суддівському кріслі. Діти та дорослі учасники «Х-Фактора» виходили на сцену, а він оцінював їхній голос, харизму, сценічну присутність. Багато хто з тих учасників сьогодні захищає країну або просто живе під обстрілами. А людина, яка колись аплодувала їхнім талантам, зараз сидить у російських студіях і твердить, що їхня батьківщина «хвора» і керована ззовні.
Така зміна не сталася миттєво. Після анексії Криму в 2014-му Сосєдов почав обережніше, а потім дедалі відвертіше озвучувати тези, що збігалися з офіційною позицією Кремля. У 2017 році під час телевізійного інтерв’ю він уже висловив вкрай українофобські погляди. Тоді ж його внесли до бази даних центру «Миротворець» як особу, що становить загрозу національній безпеці України.
Після 24 лютого 2022-го: відверті заяви та кремлівські шаблони
Повномасштабне вторгнення стало точкою неповернення. Сосєдов не просто мовчав — він активно коментував події в російських медіа. Однією з найвідоміших стала його теза про неможливість примирення:
«Зараз примирення Росії і України не відбудеться, тому що Україна керована США, вона стала плацдармом США проти Росії. Ми не зможемо вже помиритися, тому що там диктує Америка, вона просто не дозволить, нам не дозволять вже дружити з Україною, треба думати головою політикам!»
Він також стверджував, що в Україні «йде така неонацистська пропаганда, абсолютно пекельна. Геббельс відпочиває». Ці слова прозвучали в ефірах, де Сосєдов намагався переконати російську аудиторію, що знайомі йому українці начебто самі хочуть переїхати до Росії, але їх «зомбують».
Особливо цинічно виглядає його ставлення до тих росіян, які виступили проти війни. Аллу Пугачову та Максима Галкіна він критикував жорстко. Про Пугачову говорив, що вона «поїхала, щоб їй не докучали питаннями про Україну», і що «їй вже набридли всі питання». Раніше Сосєдов, за спогадами багатьох, ставився до Пугачової з повагою. Війна змусила його вибрати сторону — і він обрав ту, де можна було зберегти доступ до ефірів і, ймовірно, до фінансування.
Ці заяви не були оригінальними. Вони дослівно повторювали методички російської пропаганди: «Україна — не країна», «керується ззовні», «неонацизм», «неможливість діалогу». Сосєдов став одним із тих, хто надавав таким тезам «людське обличчя» — голос людини, яка колись працювала в українському шоу-бізнесі.
Санкції та наслідки для колишнього судді
15 січня 2023 року Президент України Володимир Зеленський підписав указ, яким ввів у дію рішення РНБО про персональні санкції проти низки російських діячів, серед яких опинився й Сергій Сосєдов. Йому заборонили в’їзд в Україну на десять років — до 2033-го, а також застосували блокування активів та інші обмеження. Загалом тоді під санкції потрапило 198 осіб.
Українське суспільство відреагувало передбачувано: багато хто згадав роки його роботи на СТБ і назвав ситуацію «перевзуванням». Медіа писали про те, як людина, яка заробляла в Україні, швидко забула про це, коли почалася велика війна. Деякі колишні колеги по шоу-бізнесу публічно дистанціювалися.
Станом на 2026 рік Сосєдов продовжує з’являтися в російському інформаційному просторі, хоча іноді з повідомленнями про проблеми з контрактами на пропагандистських каналах. Він постарів, посивів, облисів — і все одно повторює ту саму риторику. Фізичні зміни стали для українських спостерігачів своєрідним символом: людина, яка зрадила принципи, зовні теж змінилася.
Чому історія Сосєдова важлива для розуміння інформаційної війни
Сосєдов — не найгучніший пропагандист. Він не Соловйов і не Скабєєва. Але саме в цьому його цінність для кремлівської машини. Він — «свій» для тієї частини російської аудиторії, яка ще пам’ятає українське телебачення 2010-х. Коли така людина каже «в Україні неонацизм», це звучить переконливіше, ніж слова професійного пропагандиста, який ніколи не бував у Києві.
Його приклад показує механізм: Росія десятиліттями «вирощувала» лояльних людей у сусідніх країнах через культуру, телебачення, спільні проєкти. Коли настав час, частина з них спрацювала як «сплячі». Сосєдов не єдиний — є й інші приклади з шоу-бізнесу, спорту, політики. Але його випадок особливо показовий, бо він мав прямий доступ до української аудиторії саме через розважальний контент.
Для початківців це урок: не всі, хто усміхається з екрану, залишаються друзями, коли починається війна. Для просунутих — матеріал для аналізу того, як гібридна агресія використовує культурні зв’язки як зброю. Сосєдов не просто «перевзувся». Він показав, що для деяких людей кар’єра та лояльність сильнішому гравцю важливіші за пам’ять про роки, прожиті в іншій країні.
Цікаві факти про трансформацію Сергія Сосєдова
- Сосєдов закінчив МДУ з червоним дипломом і до України мав солідну кар’єру в російських медіа, включаючи ведення програми «Акули пера» на ТВ-6.
- Він жив у Києві близько п’яти років і публічно хвалив українську природу та людей — це фіксували в інтерв’ю до 2014 року.
- Після 2017-го його додали до бази «Миротворець» за українофобські висловлювання, а в січні 2023-го — до санкційного списку України з забороною на в’їзд до 2033 року.
- Однією з найцинічніших тем стала критика Алли Пугачової: Сосєдов стверджував, що вона «поїхала, щоб їй не докучали питаннями про Україну», хоча раніше ставився до неї з повагою.
- У 2024–2026 роках російські медіа іноді згадували про його проблеми з контрактами на пропагандистських каналах, але він продовжував озвучувати антиукраїнські тези.
Сосєдов про війну — це не просто набір цитат. Це історія про те, як особисті вибори в час великого випробування стають частиною більшої картини. Людина, яка колись допомагала українським талантам виходити на сцену, згодом почала виправдовувати руйнування їхніх міст. Гірко, але показово. Історія триває, і кожне нове його інтерв’ю в російському ефірі лише підтверджує: маска знята остаточно.
