Євгеній Капорін, зірка серіалу «Свати» з роллю Льохи, 24 лютого 2022 року перебував у Львові на сеансі з психологом. Після одного візиту мирне життя обірвалося, і актор швидко переорієнтувався на практичну допомогу — приєднався до правління благодійного фонду, що возив машини на схід та доставляв медикаменти з-за кордону. У своєму інтерв’ю він відверто розповів про емоційний перелом, коли війна «вилікувала» особисті тривоги, пояснив ставлення до російської мови як до мови дитинства, а не інструменту агресії, і висловив думку, що справжня перемога настане з внутрішнім розпадом Росії.
Сьогодні, у 2026 році, Капорін живе й працює в Україні, розвиває власну акторську школу, тренує медіа-навички для людей та бізнесу, продовжує волонтерську діяльність через благодійні проєкти та дедалі частіше звертається до української в публічному просторі. Його шлях демонструє, як публічна людина в часи кризи знаходить нову роль — не на екрані, а в реальному тиловому фронті, де кожна тонна ліків чи кожне слово підтримки стають актом стійкості.
Ранок 24 лютого 2022-го: сеанс, що перервала війна
Ранок 24 лютого 2022 року застав Євгенія Капоріна у Львові. Він приїхав за два дні раніше на заплановану сесію з психологом — особисті питання накопичилися, хотілося розібратися в собі перед новим етапом життя. Один сеанс відбувся 23 лютого. Наступного дня все змінилося.
«Дякую Богу за місто Львів, що я не в Києві, не на Сході», — згадував актор пізніше. Спочатку головним почуттям була вдячність за безпеку. Потім прийшло усвідомлення: акторство відійшло на другий план, бо «в країні біда». Багато колег кинулися на фронт або в територіальну оборону, але Капорін обрав інший шлях — системну допомогу тилу. Разом із друзями-бізнесменами з Києва, чиї підприємства зупинилися через вторгнення, він увійшов до правління Благодійного фонду Бориса Возницького у Львові.
Фонд швидко перебудувався на воєнний лад. Спочатку возили автомобілі на схід — критична потреба перших тижнів, коли частини ЗСУ та добровольців гостро потребували транспорту. Потім — гуманітарні вантажі з Польщі, Німеччини та Канади. Один із найбільших рейсів — 17 тонн медикаментів від канадської компанії «Антаріо». Ліки розподіляли по лікарнях у різних регіонах, де потік поранених зростав щодня. Пізніше фонд зосередився саме на медикаментах, розуміючи, що війна затягується і потребує не лише зброї, а й стійкої медичної інфраструктури.
«Війна лікує»: особиста трансформація актора
Одна з найсильніших фраз Капоріна — «До війни мені був потрібний психолог, а коли розпочалася війна — ні. Війна лікує». Це не романтизація жаху, а точне спостереження людини, яка раптом отримала чітку мету. Тривоги, що змушували шукати терапію, відступили перед реальною потребою діяти. Багато хто з тих, хто пережив перші місяці вторгнення в тилу, описує подібний ефект: дрібні особисті кризи відступають, коли довкола руйнується цілий світ і треба рятувати хоч щось.
У серпні 2022-го Капорін відвідав Суми — рідне місто, де батьки пережили бої, але окупації не було. Родичі в прикордонному селі Шалигине досі чули обстріли. Поїздка стала для нього емоційним якорем. «Суми зараз красиві, люди усміхаються, дуже багато дітей гуляють, працюють фонтани», — ділився він. Замість очікуваного смутку побачив стійкість: життя триває, навіть коли за кілька десятків кілометрів гримить війна. Батьки дали йому «неймовірну енергію» та оптимізм, якого бракувало в перші місяці.
Ця зустріч з корінням контрастувала з іншою реальністю — втратою 10 тисяч підписників в Instagram після публічних заяв про мову. Частина аудиторії сприйняла позицію як недостатньо патріотичну. Для Капоріна ж російська залишалася мовою, якою він говорив з мамою з дитинства. «Це не мова Путіна. Це мова людини, яка народилася і з дитинства говорить цією мовою», — пояснював він. Він не заперечував агресії Росії і не виступав проти українізації медіа, але наполягав: війна почалася не через те, що в Україні говорять російською.
Мова як ідентичність, а не зброя: контекст заяви
Дебати про мову в українському шоу-бізнесі тривали ще з 2014 року. Багато продюсерів і акторів працювали на російський ринок, де умови диктували російські партнери. Капорін прямо говорив про це: «80 % того, що знімали в Україні до 2014 року та й навіть до сьогодні, — це російське. Кіно знімали за російські гроші, тому росіяни диктували всі умови. Більшість головних ролей були в росіян». Українські актори часто залишалися на других планах. Після 24 лютого 2022-го він чітко заявив: більше не зніматиметься в проєктах з російськими акторами.
Його позиція щодо мови — не заперечення державної політики, а особистісна. У 2024–2025 роках у його соцмережах дедалі частіше з’являлися дописи українською, а російською — рідше. Це природна еволюція людини, яка живе в країні, де мова стала маркером солідарності та захисту культурного простору. Для початківців важливо розуміти: для мільйонів українських родин російська — це не «мова окупанта», а мова бабусь, маминих пісень і домашніх розмов. Капорін просто назвав це вголос у момент, коли суспільство вимагало однозначності.
Коли переможе Україна: прогноз актора та реальність 2026 року
У серпні 2022-го Капорін сказав: «На мою думку, коли Росія розвалиться. Тоді це буде перемогою». Він додавав, що війна триватиме кілька років, а Україна з часом стане схожою на Ізраїль — країну в постійній готовності, але з сильним тилом і стійким суспільством. «Мені легко говорити, я ж не на передовій. Наші військові виснажені, тому ми повинні допомагати їм, щоб якнайшвидше перемогти».
У 2026 році, коли повномасштабна війна триває вже понад чотири роки, ці слова звучать не як наївний оптимізм, а як тверезий погляд. Розпад Росії як імперії — процес, що може тривати десятиліттями, але внутрішні суперечності режиму, санкційний тиск і втрати на фронті продовжують підточувати систему. Капорін не обіцяв швидкої перемоги на полі бою — він говорив про стратегічну, системну поразку агресора. І в цьому його думка збігається з аналізом багатьох військових експертів і істориків, які вивчають імперські кризи.
Сучасний фронт актора: школа, медіатренерство та особисте життя
Після 2022 року зйомок стало значно менше. Однією з останніх робіт став серіал «Голова», що вийшов у грудні 2024-го. Натомість Капорін створив власну акторську школу та почав працювати медіатренером. Це не просто нова професія — це спосіб передавати досвід тим, хто шукає голос у кризі. Навчання акторській майстерності в умовах війни набуває іншого сенсу: воно допомагає людям висловлювати травму, зберігати емоційну стійкість і навіть знаходити гумор у найтемніших моментах.
Волонтерство не припинилося. Фонд, до правління якого він увійшов, продовжує допомагати ЗСУ та внутрішньо переміщеним особам. У січні 2026 року актор зробив пропозицію дівчині на ім’я Софія — людині, яка з’явилася в його житті восени 2024-го. Це маленька, але важлива деталь: навіть під час війни особисте життя не зупиняється. Любов і плани на майбутнє стають актом опору самій ідеї руйнування.
Цікаві факти про Євгенія Капоріна та його шлях під час війни
- Народження та освіта. Народився 11 лютого 1986 року в Сумах. У 2007-му закінчив Київську муніципальну академію естрадного та циркового мистецтва за фахом «актор естради і кіно». Це дало йому міцну базу для роботи як у комедійних, так і в драматичних ролях.
- Культурний феномен «Сватів». Роль Льохи в популярному сімейному серіалі зробила його впізнаваним по всій пострадянській просторі. Серіал знімали в кілька етапів, з перервами через політичні події 2014 року та протести в Білорусі. Він став символом теплого, трохи наївного гумору, який об’єднував аудиторію до 2022-го.
- «Війна лікує». Фраза, яку Капорін сказав в інтерв’ю 2022 року, стала однією з найцитованіших. Вона відображає реальний психологічний ефект: чітка мета допомагати іншим витіснила особисті тривоги, з якими актор ішов до психолога напередодні вторгнення.
- 17 тонн канадських ліків. Один із найбільших вантажів, які фонд доставив за його участі. Медикаменти надійшли від компанії «Антаріо» і були розподілені по лікарнях, де бракувало препаратів для поранених та хронічних хворих.
- Втрата 10 тисяч підписників. Після постів про російську мову як мову дитинства, а не «мову окупанта». Це показало, наскільки гостро суспільство реагувало на будь-які нюанси в мовному питанні на початку повномасштабної війни.
- З 2024-го — більше української. У соцмережах актора дедалі частіше з’являються дописи українською. Це не відмова від попередньої позиції, а природна адаптація до нової реальності, де українська стала мовою єдності та офіційного спілкування.
- Особисте в січні 2026-го. Актор зробив пропозицію коханій Софії. На тлі війни такі новини нагадують: життя триває, і здатність любити та планувати майбутнє — теж форма стійкості.
Що залишається за кадром: роль митців у довгій війні
Шлях Євгенія Капоріна — не унікальний, але показовий. Багато українських акторів, режисерів, музикантів після 24 лютого 2022-го перестали зніматися чи виступати в звичному форматі. Хтось пішов у ЗСУ, хтось — у волонтерство, хтось почав створювати контент про війну. Капорін обрав шлях «за лаштунками»: логістика, медикаменти, навчання нових кадрів. Це менш помітна, але не менш важлива робота.
Його акторська школа сьогодні — це не просто курси. Це місце, де люди вчаться не лише грати, а й говорити про те, що відбувається всередині. Медіатренерство допомагає волонтерам, підприємцям та активістам чітко доносити свої історії в час, коли інформаційний шум заглушає все. У цьому сенсі Капорін продовжує бути актором — тільки сцена тепер реальна, а глядачі — це ті, кому потрібна підтримка і голос.
| Етап | Основна діяльність | Ставлення до викликів | Ключова деталь |
|---|---|---|---|
| До 24.02.2022 | Акторська кар’єра в Україні та Росії, ролі в «Сватах», «Агентах справедливості» | Баланс між зйомками та особистим життям, пошук сенсу | Російські партнери часто диктували умови та розподіл ролей |
| 2022–2023 | Волонтерство у фонді Бориса Возницького, доставка авто та медикаментів | Швидкий перехід від тривоги до дії, «війна лікує» | 17 тонн ліків з Канади, допомога акторам на фронті |
| 2024–2026 | Акторська школа, медіатренерство, менше зйомок, волонтерство триває | Адаптація мови, продовження підтримки ЗСУ та переселенців | Пропозиція коханій у січні 2026-го, серіал «Голова» 2024 року |
Інформація базується на матеріалах сайту kino.24tv.ua та публікаціях 2025–2026 років.
Євгеній Капорін не став героєм гучних фронтових історій. Він став людиною, яка в найтемніший момент обрала не тікати і не замикатися, а перебудувати своє життя так, щоб бути корисним. Його слова про мову, про «війну, що лікує», про перемогу через розпад імперії — це не просто цитати. Це фрагменти живого досвіду людини, яка пройшла через шок, знайшла нову роль і продовжує її грати щодня — вже не на екрані, а в реальному житті України, що бореться і живе попри все.
