Костянтин Хабенський, один із найвідоміших російських акторів і з 2021 року художній керівник-директор Московського художнього театру імені Чехова, з перших днів повномасштабного вторгнення Росії в Україну обрав шлях публічної аполітичності. Він уникав прямих оцінок подій, однак конкретні рішення в театрі, участь у державних ініціативах та кадрові кроки сформували чітку картину. Його позиція — це не просто мовчання, а серія вчинків, які вплинули на репертуар, колектив і сприйняття актора як у Росії, так і за її межами.
У березні 2022 року на офіційній сторінці МХТ Хабенський чітко заявив, що не бере і не планує брати участі в політичних дискусіях щодо війни. Водночас театр під його керівництвом скасував кілька запланованих постановок. Причина, яку він озвучив, звучала так: «По-людськи неправильно зараз брати матеріал для сцени художнього театру, який би якось іронізував, йорнічав чи мав свою інтерпретацію на тему, пов’язану з будь-якими військовими діями та пов’язаними з ними людськими трагедіями». Він згадував, що триває «спеціальна воєнна операція», гинуть люди — і «хлопці, які виконують свій професійний обов’язок», і «просто мирні люди». Театр, за його словами, мусить «відчувати ситуацію, настрій глядача».
У січні 2023 року Хабенський звільнив народного артиста Росії Дмитра Назарова та його дружину Ольгу Васильєву саме через антивоєнну позицію Назарова. Це рішення стало одним із найгучніших у театральному середовищі. Паралельно з репертуару прибрали прем’єри режисерів, які не підтримали офіційну лінію, а з уже йдучих спектаклів зникли імена Дмитра Кримова, Кирила Серебреннікова та Олександра Молочникова. 5 грудня 2022 року Хабенський виступив федеральним спікером на пропагандистському уроці «Розмови про важливе» для школярів — на тему «Волонтери Росії».
У лютому 2025 року в інтерв’ю виданню aif.ru Хабенський розповів, що театр розглядає можливість постановок на тему «СВО», але радить не поспішати: «Є початок — немає фіналу. І говорити про те, що сталося з людиною під час СВО, без певного узагальнення, мені здається, передчасно». Він наголосив, що «хлопці воюють, ризикують життям», тому підхід має бути обережним. У вересні 2023 року президент Росії нагородив актора орденом пошани «за внесок у розвиток російської культури та мистецтва».
Ранні заяви та фейкові повідомлення
Ще у 2014 році в мережі з’явилася інформація про нібито підтримку Хабенським України та засудження політики Володимира Путіна. Текст поширювався активно, але згодом з’ясувалося, що це був фейк — актор його спростував. Подібні «підтвердження» його проукраїнської позиції періодично спливали й пізніше, особливо у 2022 році. Деякі українські медіаресурси навіть у 2026 році публікували старі цитати без нових першоджерел, створюючи враження свіжої заяви. Насправді жодних підтверджених нових публічних виступів на підтримку України після 2022 року не зафіксовано у надійних джерелах.
Хабенський послідовно повторював: він аполітичний, не коментує політику і зосереджений на театрі. Це формулювання стало його захисним щитом. Воно дозволяло залишатися на посаді директора одного з найпрестижніших театрів Росії, отримувати державні нагороди та продовжувати зніматися у великих проектах. У той же час інші російські діячі культури обрали різні шляхи: хтось емігрував, хтось відкрито засудив вторгнення, хтось активно підтримав владу. Хабенський зайняв нішу «продовжуємо працювати, відчуваємо біль, але не ліземо в політику».
Театр як дзеркало політичних рішень
Московський художній театр імені Чехова під керівництвом Хабенського перетворився на приклад того, як культура адаптується до нових реалій. Скасування постановок, видалення імен режисерів — це не просто адміністративні кроки. Це сигнал усьому театральному цеху: певні імена та теми стають небажаними. Режисери, чиї роботи раніше збирали аншлаги, опинилися за межами репертуару. Для акторів і постановників це означало втрату роботи, для глядачів — звуження вибору.
Звільнення Дмитра Назарова вдарило особливо сильно. Назаров — яскравий, упізнаваний артист з власною позицією. Його відсторонення разом з дружиною показало: навіть статус народного артиста не захищає, якщо позиція не збігається з лінією керівництва. У театральному середовищі це рішення обговорювали довго і болісно. Хтось мовчав, хтось шукав нові майданчики, хтось залишався і пристосовувався.
Хабенський пояснював рішення турботою про глядача: люди приходять до театру не за політикою, а за людськими історіями. Водночас сам театр став місцем, де політичний тиск відчувався найсильніше. Постановки, які могли б викликати небажані паралелі з реальністю, зникали ще на етапі планування. Це створило атмосферу самоцензури, коли митці самі почали уникати гострих тем, щоб не наражати колектив на ризики.
Участь у державних ініціативах та нагороди
Виступ Хабенського на уроці «Розмови про важливе» 5 грудня 2022 року став ще одним маркером. Ця програма — частина державної освітньої політики, де школярам розповідають про «традиційні цінності», героїв «спеціальної воєнної операції» та волонтерський рух. Федеральний спікер — не випадкова роль. Вона означає довіру з боку влади та готовність транслювати потрібні меседжі молодому поколінню.
Через дев’ять місяців після цього — орден пошани від президента. Формулювання нагороди стандартне: «за внесок у розвиток російської культури». Для багатьох спостерігачів це стало підтвердженням: актор, який публічно не засудив вторгнення і проводив кадрову політику відповідно до державних очікувань, отримав визнання на найвищому рівні.
У 2025 році, коли Хабенський заговорив про можливі постановки на тему «СВО», він уже не уникав слова. Він говорив обережно, з повагою до «хлопців, які ризикують життям», і наполягав на необхідності часу для узагальнення. Це відрізнялося від жорсткої цензури 2022–2023 років, але все одно вписувалося в рамки дозволеного: не критика, не засудження, а роздуми про майбутню художню рефлексію.
Цікаві факти про Хабенського та війну
- Фейкові заяви 2014 та 2022 років. Текст «Друзі, зупиніться, поки не пізно! Так, я за Україну…» активно поширювався в мережі, але актор його ніколи не підтверджував. Подібні повідомлення з’являлися щоразу, коли потрібно було створити сенсацію. Насправді Хабенський послідовно заперечував свою участь у політичних дискусіях.
- Звільнення Назарова як прецедент. Вперше в історії сучасного МХТ народного артиста Росії відсторонили від роботи саме через антивоєнні погляди. Це рішення вплинуло на атмосферу в усьому російському театрі: багато хто зрозумів, що навіть високий статус не гарантує безпеки.
- Участь у «Розмовах про важливе». 5 грудня 2022 року Хабенський став федеральним спікером шкільного уроку пропагандистського формату. Для людини, яка називає себе аполітичною, це був один із найяскравіших прикладів співпраці з державною машиною.
- План постановок про «СВО» у 2025 році. В інтерв’ю aif.ru Хабенський вперше прямо заговорив про можливість художнього осмислення теми. Він наголосив на необхідності часу та поваги до тих, хто «воює і ризикує життям». Це сигнал про те, що тема поступово входить у дозволений дискурс.
- Орден пошани у вересні 2023 року. Нагорода від президента Росії стала логічним завершенням низки кроків: цензура репертуару, звільнення незгодних, участь у державних програмах. Для частини російського суспільства це підтвердження лояльності, для іншої — знак компромісу з системою.
Як це сприймають в Україні та Росії
В Україні дії Хабенського оцінюють переважно критично. Звільнення Назарова, видалення імен режисерів-опозиціонерів, участь у пропагандистських уроках — усе це сприймається як активна підтримка режиму, навіть якщо сам актор уникає гучних заяв. Деякі українські медіа час від часу повертаються до старих фейкових цитат, але це не змінює загальної картини, сформованої реальними вчинками.
У Росії ситуація складніша. Для частини глядачів і колег Хабенський — людина, яка «зберігає театр у важкі часи», не дає йому розвалитися і водночас не йде на відкритий конфлікт з владою. Для іншої частини — символ того, як навіть талановитий і популярний митець змушений пристосовуватися, щоб вижити в системі. Театр продовжує працювати, квитки розкуповують, прем’єри відбуваються — але репертуар став помітно «безпечнішим».
Між мистецтвом і системою
Історія Хабенського про війну — це історія вибору, який роблять багато російських діячів культури. Залишитися, керувати великим театром, отримувати нагороди і при цьому намагатися зберігати певну дистанцію від найгостріших заяв. Або емігрувати, втратити сцену, але зберегти голос. Або відкрито підтримати владу і стати частиною пропагандистської машини.
Хабенський обрав перший шлях. Його цитати про театр, який «зобов’язаний відчувати» ситуацію, звучать щиро. Але конкретні рішення — цензура, звільнення, участь у державних уроках — говорять про те, що «відчуття» втілювалося у формі, прийнятній для влади. Театр як живий організм продовжує дихати, але дихає за новими правилами.
У 2025–2026 роках, коли війна триває вже четвертий рік, Хабенський все ще залишається на посаді, знімається в кіно, планує нові постановки. Його публічна аполітичність нікуди не зникла. Але сліди, які залишили рішення 2022–2023 років, продовжують впливати на репутацію актора і на те, як саме російський театр сьогодні говорить — або мовчить — про найважливіше.
