5 вересня за новим стилем православний календар вшановує пам’ять святого пророка Захарії, батька Івана Хрестителя. Захарія належав до священницького роду Авії. Його дружина Єлисавета також походила зі священницького роду і була родичкою Пресвятої Діви Марії.
Євангеліст Лука описує подружжя як людей праведних перед Богом. Вони дотримувалися заповідей, але довгі роки не мали дітей. У тодішньому юдейському суспільстві бездітність вважалася важким випробуванням. Попри скорботу, Захарія та Єлисавета не втрачали віри й далі служили Богові.
Одного дня Захарія виконував священницьке служіння в Єрусалимському храмі. Йому випало увійти до святилища й покадити. Під час молитви перед ним з’явився ангел Господній. Ангел сказав, що молитва почута і Єлисавета народить сина. Дитині належало дати ім’я Іван. Хлопчик стане великим перед Господом і підготує людей до приходу Месії.
Захарія здивувався звістці. Через сумнів він отримав знамення: до народження сина не міг говорити. Невдовзі Єлисавета завагітніла. Подружжя отримало те, на що чекало багато років.
Коли син народився, родичі хотіли назвати його Захарією на честь батька. Єлисавета наполягла на імені Іван. Захарія попросив дощечку і написав: «Іван — ім’я йому». Тієї ж миті до нього повернулася мова. Першими словами стало прославлення Бога. Натхнений Святим Духом, він виголосив пророчий гімн, відомий як Бенедиктус. У ньому Захарія назвав Івана пророком Всевишнього, який піде перед Господом, щоб приготувати Йому дорогу.
Того ж дня вшановують преподобну Терезу з Калькутти. Вона народилася 26 серпня 1910 року в Скоп’є в албанській католицькій родині. При хрещенні отримала ім’я Агнес Гондже Бояджіу. Була наймолодшою дитиною Ніколи та Дране Бояджіу. Мати виховувала дітей у співчутті до бідних. Батько помер, коли дівчині було близько восьми років, і родина опинилася у скруті.
У 18 років, у вересні 1928 року, Агнес вступила до Згромадження сестер Лорето в Ірландії. Отримала ім’я сестра Марія Тереза на честь святої Терези з Лізьє. У грудні того ж року вирушила до Індії й 6 січня 1929 року прибула до Калькутти. Працювала в школі сестер Лорето. 1931 року склала перші чернечі обіти, 24 травня 1937 року — вічні. Відтоді її називали Матір’ю Терезою. Згодом стала директоркою школи.
Вона дедалі більше бачила страждання людей у крайній бідності. Опікувалася бездомними, тяжкохворими, сиротами, людьми похилого віку та тими, хто помирав без допомоги. Після її смерті з листів стало відомо про тривалий період внутрішньої темряви — відчуття віддаленості від Бога. Водночас вона продовжувала молитися і служити.
За старим календарем 5 вересня в Україні згадували святого мученика Луппа Солунського. Після мученицької смерті Димитрія він узяв його одяг, просякнутий кров’ю, і перстень. За переданням, ці святині допомагали йому зцілювати хворих. Лупп відкрито сповідував християнську віру й закликав відмовитися від язичництва.
Народні прикмети та звичаї 5 вересня
Журавлі летять низько над землею — сильних зимових морозів не очікували. Грім 5 вересня, за повір’ям, віщував теплу осінь і сувору зиму. Густий ранішній туман вважали ознакою стабільної погоди найближчими днями.
Не радили давати обіцянок, яких не збираються виконувати. Порожні слова могли обернутися неприємностями. Не ходили в старому, подертому чи брудному одязі. Охайність мала зберігати здоров’я.
День пов’язували із Захарією та Єлисаветою. Особливу увагу приділяли чистоті в домі й тілі. Господині наводили лад, а потім ішли до лазні. Паріння з березовим віником, за повір’ям, очищало від недоброго, приносило мир і захищало родину від хвороб упродовж року.
